Объявления

Конкурсне Сортовипробування сортів ярого ячменю курсовая робота

Зміст

 

Вступ

4

Розділ 1. Огляд літератури.1.1.Господарське значення ячменю.

6

6

           1.2. Напрями та методи селекції.

7

           1.3. Експериментальний мутагенез у селекції ячменю.

12

Розділ 2. Місце та умови проведення досліджень.

15

Розділ 3. Експериментальна частина.

20

            3.1. Вихідний матеріал.

20

3.2. Об’єкт та методика досліджень.

23

3.3. Ріст та розвиток рослин ячменю.

25

3.4. Оцінка сортів ячменю на стійкість до хвороб та   шкідників.

30

3.5. Продуктивність ячменю та технологічні якості насіння.

33

Розділ 4. Економічна ефективність отриманих результатів.

42

Розділ 5. Охорона праці.

47

Розділ 6. Охорона навколишнього середовища.

52

Висновки.

56

 

Анотація.

Тема мого диплому « Конкурсне сортовипробування сортів ярого ячменю на дослідному полі ХНАУ ім. В. В. Докучаєва.»

Метою досліджень є створення екологічно адаптивних, високоврожайних сортів ярого ячменю. Як вихідний матеріал використовували сортозразки різного еколого – географічного типу та їх гібриди. Вивчали близько 100 зразків колекційного розсаднику: сорти вітчизняної та зарубіжної селекції, а також мутантні лінії,  отримані на кафедрі.

Одержані, методом гібридизації, кращі гібридні форми ячменю вивчалися протягом двох років у конкурсному сортовипробуванні. Проводили оцінку сортів на врожайність, на стійкість до хвороб та шкідників, на стійкість до вилягання, на високу якість зерна.

Завданням досліджень була  порівняльна оцінка сортів ярого ячменю на якість та технологічні показники. У зерні визначали вміст білку , вирівняність, крупність, плівчастість. Новизною моєї роботи є точна оцінка генетичних властивостей батьківських форм та гібридів,  які необхідні для створення нових сортів ярого ячменю.

Усі обліки та спостереження проводили за методикою сортовипробування.

У результаті досліджень ми отримали чотири сорти,  які перевищують стандарт за комплексом ознак, а також було виділено два варіанти,  які будуть передані на державне сортовипробування.

Дипломна робота викладена на 70 сторінках, містить 15 таблиць та 33 використаних джерела.

 

Вступ

Виробниче середовище в сільському господарстві є динамічним, оскільки на нього впливає родючість ґрунту, меліорація, хімізація, спеціалізація, нарешті інтенсифікація всіх процесів. Воно визначає особливий характер  еволюції культурних рослин через селекцію. Селекція рослин є наукою, мистецтвом і важливою галуззю сільськогосподарського виробництва.

Теорія і практика селекції та насінництва ґрунтується на концепціях сучасних наук генетики, фізіології, біохімії рослин та інших суміжних наук. Специфічною функцією селекції є створення нових сільськогосподарських культур для збільшення виробництва та поліпшення якості продукції. Для створення нових сортів потрібна величезна кількість інтелектуальної праці та матеріальних витрат.

Реалізація потенційної продуктивності сортів залежить від багатьох  факторів: абіотичних, біотичних і антропогенних. Тому нині особливої актуальності набуває адаптивна селекція –  створення сортів та гібридів з високим адаптивним потенціалом, орієнтованих на конкретні екологічні умови.

Селекція нерозривно зв’язана з насінництвом. Насінництво – важлива ланка в організаційній структурі виробництва. Головним завданням насінництва  є реалізація досягнень селекції при збереженні у процесі розмноження сортів та гібридів усіх морфологічних ознак і біологічних властивостей насіння.

На кафедрі генетики селекції та насінництва ХНАУ під керівництвом професора Проскурніна М.В.  ведеться селекція ячменю із застосуванням методів фізичного та хімічного мутагенезу. У цьому  досягнуті значні успіхи. На сьогодні створено декілька сортів ярого ячменю , такі як Докічаєвський 15, Козак, Мономах.

Ячмінь – одна з важливих зерно фуражних культур. Його зерно використовують  як цінний концентрований корм для тварин, а також для виробництва пива , крупи , як домішку при випіканні хліба із пшеничного та житнього борошна.

На кращих ділянках передових господарств  урожайність ячменю досягає  70 ц/га.

На сьогодні до сучасних сортів ячменю висувають такі вимоги: вони повинні бути продуктивними, стійкими до вилягання, осипання, несприятливих грунтово – кліматичних умов, хвороб та шкідників, щоб мали зерно високої якості та оптимальний вегетаційний період. Особливо необхідно виявити створення сортів з високою якістю зерна, які не вилягають, стійких до різних видів сажки та іржі , гельмінтоспоріозу, кореневих гнилей, борошнистої роси, швецької мухи та інших шкідників. Потрібні сорти, які добре відкликаються на внесення добрив, пристосовані до вирощування на висушених торф’яниках, для вирощування на поливі, а також з підвищеним рівнем ризосферної азотфіксації.

Світова площа посіву ячменю становить понад 75 млн. га. Найбільш поширений він у США ( 6 млн. га ),  Канаді ( 5 млн. га ), Індії ( понад 3 млн. га),  Туреччині ( 3,5 млн. га ), Франції ( до 2 млн. га ). В СНД ярий ячмінь вирощують повсюдно – від Заполярного кола до Закавказзя та середньо – азіатських держав  від західних кордонів до Республіки Соха. Посіви ячменю поширені у гірських місцевостях (  у Закавказзі на висоті 3000 м  над рівнем моря). Його вирощують також в місцевостях нижче рівня моря ( у Прикарпатській низовині ), що свідчить про високу пластичність ячменю. [1]

В СНД найбільші площі під ячменем зосереджені у Російській Федерації, Білорусії, Україні , Казахстані. Загальна посівна площа його в СНД становить 26 – 28 млн. га.

В Україні посіви ярого ячменю займають площу понад 3,5 млн. га. Його вирощують в усіх зонах, але здебільшого в степу та лісостепу.

 

 

Розділ 1. Огляд літератури

1.1.    Господарське значення ярого ячменю.

Ячмінь – універсальна культура як по ширині розповсюдження , так і по її  використанню.  Багатство еколого – географічних типів і комплекс біологічних властивостей обумовили максимальний підйом ячменю у гірських районах  та поширення у субтропічних областях.

Ячмінь – скоростигла культура, вона рано звільняє поле  для посіву інших культур. Ячмінь, що висівається в якості проміжної культури , забезпечує цілорічне використання ріллі в таких районах як  республіки Середньої  Азії. Рослини ячменю економно використовують вологу на одиницю продукції протягом вегетації. Серед інших зернових – це посухостійка і солевитрива

ла культура , що має значення при вирощуванні його на поливних землях. Окремі екотипи мають здатність формувати врожайність при обмежених теплових ресурсах. У географічному  розповсюдженні ячмінь  вважають космополітом: він легко пристосовується до контрастів клімату і різноманітності ґрунтів.

Ярий ячмінь вирощують в Україні як продовольчу, кормову й технічну культуру. Проте за обсягом використання  його продукції в народному господарстві він є насамперед  однією з цінних зернофуражних культур , частина якої в балансі концентрованих кормів є значною.

Зерно ячменю , в якому міститься у середньому 12.2% білка , 47.2% вуглеводів , 2.4% жиру , до 3% зольних елементів, є високопоживним кормом ( в 1кг. міститься  1.2 кормових одиниць і  100г. перетравного протеїну ) для всіх видів тварин, особливо для відгодівлі свиней на високоякісний бекон. Важливо , що білок є повноцінним за амінокислотним складом, а за вмістом таких амінокислот, як лізин та триптофан, він переважає білок інших  злакових культур. Тому при збільшенні в кормовому раціоні  ячмінної дерті або висівок, худоба швидко набирає і стає більш стійкою до не сприятливих  умов утримання.

Цінується у тваринництві як грубий корм  солома ячменю, особливо сортів з гладенькими остюками ( 1ц. соломи прирівнюється 36 к. о. ), і запарена солома. Вирощують ячмінь на зелений корм та сіно  у сумішках з викою, горохом , чиною, високоякісний урожай яких часто досягає 250 – 300ц\га. Для кормових цілей особливо цінні голозерні високобілкові  ячмені, селекція яких практично відсутня  через низьку врожайність порівняно з  плівчастими  сортами.

1.2.         Напрями та методи селекції ячменю.

Виділяють загальний комплекс завдань селекції ячменю, а також завдання, які мають особливо важливе значення на сучасному етапі селекційної роботи з цією культурою, і завдання, пов’язані з різними напрямками її селекції . [21]

Сільське господарство України має потребу в сортах ячменю, які мають високу врожайність, особливо призначені для інтенсивних технологій. Такі сорти повинні добре реагувати прибавками урожаю на додаткові вкладення в агротехніку, втому числі на підвищені дози добрив. Потрібні сорти для вирощування на багатих органічною речовиною осушених торф’яниках. У зонах з несприятливими ґрунтово-кліматичними умовами достатньо високий врожай в багато в чому визначається стійкістю до таких умов. Тому необхідні посухостійкі сорти, а часто й жаростійкі для південних районів, холодостійкі для північних районів, стійкі до кислих ґрунтів у зонах поширення таких ґрунтів, солестійкі на засолених ґрунтах.

Дуже важливо мати сорти з оптимальним вегетаційним періодом. Для північних районів і районів з частими літніми посухами потрібні скоростиглі сорти. Для пересіву загиблих озимих важливо мати сорти, які мало знижують урожай при запізненні з посівом. [22]

До властивостей, що визначають технологію вирощування і збирання, відносяться стійкість до вилягання, осипання, обламування колосків і стебел внаслідок ламкості вузлів, що часто спостерігається у ячменю. У низькостебельних сортів неможна допускати надмірного нахилення колосків  коли верхня частина колоса може потрапляти в ріжучий апарат при обмолоті. Заслуговує уваги селекція безостих і фуражних форм ячменю, полову яких можна згодовувати сільськогосподарським тваринам. [5]

Сорти ячменю повинні бути стійкими до найбільш шкодочинних хвороб і шкідників. Це завдання необхідно конкретизувати у відповідності до умов регіону, загальних заходів щодо захисту рослин і можливостей селекції. Створення таких сортів призвело б до зменшення витрат на протруювання насіння і сприяло б захисту зовнішнього середовища від забруднення. Селекція на стійкість до ураження деякими комахами (наприклад, шведською мухою) дуже складна, часто й неможлива. Серед властивостей ячменю, потрібно відмітити стійкість до вилягання, пластичність, тобто здатність давати стабільні врожаї у роки з несприятливими погодними умовами і в різних районах, стійкість до найбільш шкодочинних хвороб (сажки, борошнистої роси, гельмінтоспорів, кореневих гнилей, карликової іржі). [14]

Ячмінь кормового й круп’яного напрямку значно відрізняється від пивоварного. При використанні для кормових цілей важливо мати високий вміст білка в зерні і незамінних амінокислот (лізину, триптофану, феніл аміну). Висока плівчастість не відіграє важливої ролі. Ячмінь, призначений для виробництва крупи, крім поживної цінності, повинен мати високі технологічні і смакові властивості. Зернівка потрібна крупна, жовта, з неглибокою борідкою, зерно вирівняне. Крупа з такого ячменю швидко й рівномірно розварюється і дає великий об’ємний вихід каші.

До сортів пивоварного ячменю висувають такі вимоги: зерно повинно бути крупними і вирівняним (маса 1000 зернин 40 г і вища, сход з сита 2,5×2,0 см не менше 80%). У зв’язку з цим пивоварний ячмінь переважно дворядний. [26]

Основним методом створення популяції для відбору в селекцію ячменю являється внутрішньовидова гібридизація. Сучасні сорти ячменю мають досить складні родоводи, так як у схрещування залучаються сорти гібридного походження. Застосовують прості парні і складні схрещування, зворотні схрещування. Найсучасніші схрещування використовують метод введення стійкості до хвороб – ген високого вмісту лізину [8].

Відділена гібридизація в селекції ячменю поки, що практичного застосування не має, хоча культурний ячмінь легко схрещується Н. Spontanum  і  Н. agriocrithon Loberg. Схрещування з іншими видами не дає результатів. Якщо насіння і зав’язується, то зародок гине. Вирощування зародків на живильному середовищі дозволило отримати гібриди культурного ячменю з 15 дикими видами. Отримані також гібриди ячменю з житом пшеницею, різними видами пирію і елімусу. Таке схрещування як правило давалося краще, якщо культурний ячмінь використовували в якості батьківської форми. Схрещування з  деякими  видами  є  перспективним,  оскільки  серед  них  є  видатні  за  посухостійкістю, холодостійкістю, солевитривалістю, стійкістю до хвороб, але такі гібриди стерильні і в селекції не використовуються. Виведений амфідиплоїд ячменю та пшениці Тритодеум (тритіум + гордеум), але поки що складно говорити про його перспективність.

Індукований мутагенез. Цей метод широко застосовується в селекції ячменю. Перші мутантні комерційні сорти було отримано в Швеції – Палас і Марі – радіомутанти сорту Бонус. Зараз таких сортів досить багато. У Чехії виведено короткостебельний, високоврожайний сорт Діамант. У США методом хімічного мутагенезу отримано сорт озимого ячменю Лютер з короткою соломиною та високим потенціалом врожайності. Стійкий до вилягання мутагенний сорт Мінський виведений в Білоруському НДІ землеробства. У Краснодарському НДІСГ методом хімічного мутагенезу створено сорт ярого ячменю Темп. Як і в інших культур, у ячменю мутанти часто використовують  як вихідний матеріал для гібридизації. Широко використовують у схрещуванні інший короткостебельний мутант із Чехії – ХМ 1192.

У різних селекційних установах отримано велику кількість поліплоїдів ячменю, але всі вони недостатньо продуктивні внаслідок череззерниці і малої кущистості. Однак при відновленні диплоїдного числа хромосом їх можна використовувати в подальшій селекційній роботі.

Використання гаплоїдів. Ячмінь – одна з культур, в селекції якої широко використовується біотехнологічні методи. Ведуться роботи із застосуванням гаплоїдії. Отримані гаплоїди із пилку на живильних середовищах. У ФДН кількість гаплоїдів, отриманих на 100 пиляків, досягла 14. Але перші селекційні результати досягнуті шляхом схрещування гібридів F1 культурного ячменю з Н. bulbosum L., який виступає в цьому випадку в якості “гаплопродюсера”. Хромосоми Н. bulbosum L.  в ході розвитку зародку  елюмінуються. Зернівки, що з’являються, через 11 – 16 днів після запилення вилучають із колосків, це роблять  під мікроскопом і вміщують його на тверде живильне середовище. Зернівки попередньо стерилізують і всі операції проводять так, щоб забезпечити стерильне середовище. Пробірки із зародками  тримають близько трьох тижнів у темряві, щоб розвинулась коренева система. З появою колеоптеля їх переносять у ростові камери, де вирощують рослини до фази двох-трьох листків.

Для отримання подвоєних гаплоїдів рослини в пробірках заливають розчином колхіцину. Коріння у цьому випадку захищене живильним середовищем. Пробірки поміщають у вакуум – камеру, що сприяє доброму проникненню розчину в тканини рослин, які потім пересаджують у маленькі горщики із стерильною сумішшю землі, піску й торфу. Коли рослини окріпнуть, їх пересаджують у більші вазони (поки зерно ще не зав’язалося), проводять повторну обробку колхіцином, зрізуючи пагони й одягають на зрізи трубки в які заливають розчин колхіцину. Застосовують обробку фізіологічно – активними речовинами, що підвищує ступінь зав’язування насіння і дає рослинам можливість відновитися після обробки колхіцином. Відбір ведуть серед потомства подвоєних гаплоїдів. Оскільки робота з ранніх поколінь ведеться з гомозиготним матеріалом, це дозволяє скоротити строки виведення сорту до 6 років і використовувати мало чисельні популяції. Вихід гаплоїдів залежить від генотипу гібриду культурного ячменю, а також

Н. bulbosum L., останній може мати 14, 28 та 42 хромосоми. Для схрещування беруть спеціальні 14 – хромні зразки. У якості “гаплопродюсера” може бути використано жито. Але  результати в цьому випадку будуть гірші. Одеське багаторічне жито виявилося   більш вдалим партнером для схрещування з озимим ячменем завдяки співпаданню часу їх цвітіння.

У Швеції знайдена лінія ячменю з рецесивним геном – індуктором гаплоїдії. При схрещенні цієї лінії із звичайним ячменем в F2 вищеплюється до 40% гаплоїдних рослин.

Селекція на густий стеблостій. У ячменю, як і в пшениці, виявився напрямок селекції на виведення сортів з пониженою ауто конкуренцією, здатних витримувати велику густоту стояння рослин. Є зразки, які можуть утворювати 400-800 колосоносних  пагонів на 1 м2. Вважають, що їх кількість може бути доведена до 1000.

Селекція на високий вміст лізину. У селекції ячменю як особливий напрямок як виведення високолізинових сортів з використанням генів lуз. Зерно таких сортів має підвищену кормову цінність (наприклад, сорт Одеський 84). Однак гени високого вмісту лізину знижують урожай на 10-15%. Це стримує селекцію в цьому напрямі.

Селекція на стійкість до хвороб. Виведення сортів, стійких до хвороб складна проблема. Гени стійкості до борошнистої роси швидко долаються патогеном. Олігогенна стійкість до інших облігатних збудників хвороб витрачається повільніше (особливо до жовтої іржі). Тим не менше стійкість донорів обмежена, і є необхідним посилювати селекцію на горизонтальну довгострокову, хоча й неповну стійкість.

Гібридний ячмінь. Спроби створити гібридний ячмінь поки що не принесли результатів. ЦЧС отримана на основі сполучення цитоплазми        Н. jubatum і ядра культурного ячменю. Від цього схрещування з’явилися і лінії – відновлювачі.

Однак цитоплазма Н.  jubatum викликає надто пізнє цвітіння, до перешкоджає отриманню гібридного насіння. Відкрита  ЦЧС у

H. spontaneum. У нього ж виявлені відновлювачі. Для використання генів чоловічої стерильності ms були розроблені схеми , які дозволили виділити із популяції гомозиготні стерильні родини для отримання на них гібридного насіння. Однак економічно такі схеми себе не виправдали [27].

1.2. Експериментальний мутагенез у селекції ячменю

Одним із перспективних методів створення селекційного матеріалу є експериментальний  мутагенез.   Використовуючи   його   вдається  отримати мутанти з новими корисними ознаками, не відомими раніше. Ці форми можна безпосередньо використовувати в господарських цілях, однак найбільша цінність мутантів у тому, що вони являють собою нові форми з новими властивостями для використання у подальшій роботі по комбінаційній селекції [11].

Дослідження показали, що мутації викликаються різними факторами зовнішнього середовища, які впливають на складові структури клітин. Існує багато факторів за допомогою яких мутації можуть бути викликані штучно. Сильним мутагеном виявляються різні види радіації, хімічні сполуки та інші. Мутації отримані під їх дією називають індукованими мутаціями. Велику кількість мутантних факторів можна розділити на дві великі групи: хімічні й фізичні фактори.

До фізичних факторів відносять усі види радіації, іонізоване випромінювання та УФ випромінювання.

Іонізуюче випромінювання складається із видів електромагнітних і корпускулярних випромінювань. До перших належать рентгенівські і гамма випромінювання, до других – бета – частини, протони, нейтрони, альфа-частини.

Вплив іонізуючої радіації на спадковість організму відбувається за рахунок взаємодії енергії потоку з біохімічною речовиною, яка утворює генетично важливі структури. Кванти високих енергій індукують більшу кількість нових форм.

Більш ефективним в радіоселекції являються корпускулярні потоки (особливо нейтрони). Швидкі нейтрони, маючи специфічну здатність викликати активність багатьох речовин в середині клітини, через яку вони проходять, посилюючи загальний мутагенний ефект і збільшуючи вихід індукованих мутацій.

Як видно, значення дози для отримання радіомутантів дуже велике, причому із збільшенням дози мутагенна дія посилюється, але й збільшується шкодочинна дія, тобто гине більша частина опромінених форм. Тому перед радіогенетиками стоїть задача підібрати таку дозу, щоб і відсоток збережених форм і кількість промутованих рослин були б по можливості більшими [19].

Хімічні мутагени, як стверджують багато авторів, за своєю мутагенною дією значно перевищують мутагенний ефект, викликаний іонізуючим випромінюванням.

На сьогодні відомо сотні речовин, які мають мутагенну дію, починаючи з чистого кисню, пероксиду водню, хлориду марганцю до дуже складних органічних сполук, серед яких найбільш ефективними є алкілуючі сполуки.

У цю групу входять супермутагени: етиленімін, диметилсульфат і не менш ефективні нітрозометилсечовина і нітрозоетилсечовина.

В цілому хімічні мутагени розділяють на 5 груп:

1.    Окислювачі і відновлювані;

  1. Алкілуючі сполуки;
  2. Вільні радикали;

4. Похідні пуринів і піримідинів;

5. Акридинові барвники.

Усі мутагенні речовини класифікують за характером дії на дві групи. Перша викликає кратне збільшення числа хромосом (поліплоїдію). В цю групу входять колхіцин, ацетонафтен, ліндан та інші. Друга група викликає точкові мутації рідше – хромосомні перебудови. До неї відносять етиленімін, диметилсульфат та ін.

Методи експериментального мутагенезу були розроблені в лабораторії селекції ячменю Українського НДІ рослинництва, селекції і генетики ім. В.Я.Юр’єва. В результаті використання розроблених методів отримані й відібрані цінні для практичної селекції мутанти і лінії мутантних гібридів ярого ячменю. Кращі мутанти і лінії мутантних гібридів перевищили районовані сорти за основними господарськими показниками. Так мутанти Харківський 84, МХ – Харківський 91 були більш врожайними до стандарту Одеський 100  відповідно на 2,0 і 9,2 ц/га.

Методи експериментального мутагенезу давно застосовуються в селекційній роботі у Свалефському інституті селекції рослин у Швеції. Найбільш успішно досліди з мутаціями проводяться у відділі селекції ячменю. Майже всі сорти ячменю, які постачаються цією станцією на ринок, мають у своєму родоводі штучно отриманий мутант. Співвідношення методів створення нових сортів ячменю приблизно таке:

1)          гібридизація і відбір – 25%;

2)          пряме розмноження мутантів – 25%;

3)      використання мутантів у схрещуванні – 50%.

Кращі лінії основного випробовування гібриди, в яких у якості одного з батьків використовується мутантна форма. Особливо виділяються комбінації з участю рентгеномутантного матеріалу найбільш цінний сорт – обробляють етилметансульфатом у концентрації 0,1 – 0,5 % і рентгенівськими променями в дозах 5000 і 10 000 гр [18].

 

Розділ 2. Місце та умови проведення досліджень

Дослідження проводилися на дослідному полі ХНАУ ім. В. В. Докучаєва, розташованого на території науково-дослідного елітно-насінницького навчгоспу „ Докучаєвське ”.

Науково-дослідне господарство „Комуніст” було засновано у 1946 році на базі радгоспо – трест – овоче – молочних радгоспів. В 2003 році господарство було пе­рейменовано в навчгосп „ Докучаєвське ”. Його територія розташована у східній частині Харківського району, 20 км. від міста Харків. За своєю формою господар­ство видовжене із заходу на схід на 15 км., та з півдня на північ від 1,5 до 4 км. Центральна садиба навчгоспу розташована в центрі землекористування.

Поряд з садибою розташована залізнична станція Рогань, а за три кілометри від навчгоспу пролягає автотраса Харків – Ростов. Таким чином, розташування господарства дає можливість для стійкого зв’язку з обласним центром та з іншими пунктами, дозволяє швидко реалізувати мало транспортабельну продукцію та насіння.

Спеціалізація навчально – дослідного господарства „Докучаєвське” ХНАУ в області рослинництва спрямована на виробництво елітного насіння зернових і зернобобових культур та багаторічних трав. Як елітно-насінницьке господарство, навчгосп „ Докучаєвське ” виробляє насіння еліти, супереліти та першої репродукції основних сільськогосподарських культур.

Поблизу центральної садиби навчгоспу „ Докучаєвське ” знаходяться дослідні поля аграрного університету, які розташовані на водороздільному плато зі слабим схилом на південний схід, четвертої комплексної тераси р. Уда з висотою над рівнем моря 172,5 м. в зоні південного лівобережного східного Лісостепу України.

В 2008 – 2009 роках на дослідному полі університету наукові дослідження проводи­ли 6 кафедр і відділ насінництва. Сівозміни господарства побудовані із розрахунку спеціалізації господарства: як насінницького, так і тваринницького напрямку. На систему сівозмін великий вплив чинить те, що господарство є навчаль­ною базою університету.

Навчгосп “Докучаєвський” знаходиться в зоні середнього недостатньо – стійкого зволоження.

Дослідне поле знаходиться в зоні помірного континентального клімату. Клімат відрізняється нерівномірним розподілом недостатньо випадаючих опадів за вегетаційний період і значним коливанням температури.

Кліматичні умови дуже впливають у період вегетації на ріст і розвиток рослини, від них залежить майбутній врожай. Сильні вітри спостерігаються в зимові місяці, коли вони здувають сніг з відкритих місць в балки і яри.  Значну шкоду в весняно – літній період наносять суховій південно-східного та східного напрямків.

При плануванні польових робіт велике значення має встановлення періодів з різними температурами повітря. Так, наприклад, дата переходу температури повітря через 0˚С прийнято за початок весни, а восени – за початок зими. Вегетаційний період починається тоді, коли температура повітря весною переходить через +5˚С. для теплолюбивих сільськогосподарських культур вегетаційний період характеризується температурою більше +10˚С.

Метеорологічні дані.

Сума опадів за рік по ст. Харків по багато річним даним становить 524мм, а по ст. Рогань – 162 мм. По багаторічним даним клімат цього району близький до помірно-континентального. Середня температура повітря за багаторічними даними та за 2009 рік представлена в табл. 2.1. За багаторічними спостережен­нями літній заморозок буває в червні, а перший осінній – у першій декаді вересня.

 

Таблиця 2.1. Метеодані Роганської метеорологічної станції за

2009 р.  Харківський район, Харківська область.

місяці

Температура, t 0C

Опади, мм

Декади

Середня за місяць

Багаторічна

Декади

Середня за місяць

Бага­торічна

1

2

3

1

2

3

Січень

-11,7

-3,1

0,2

-4,9

-6,9

5,5

24,6

0,2

10,1

33

Лютий

-1,0

0,9

-5,4

-1,8

-6,2

29,4

30,4

7,2

22,3

32

Березень

-0,7

1,8

4,1

1,7

-1,3

21,7

31,8

26,9

26,8

27

Квітень

6,0

8,6

11,5

8,7

8,3

1,5

1,7

0,0

1,1

35

Травень

13,7

13,5

16,5

14,6

15,4

16,0

13,1

12,0

13,7

49

Червень

20,8

19,0

24,7

21,5

19,2

1,3

20,2

2,1

7,9

59

Липень

20,6

25,8

21,6

22,7

20,5

15,3

34,6

45,7

31,9

71

Серпень

19,2

18,8

18,1

18,7

19,6

8,3

2,0

1,5

3,9

56

Вересень

19,0

19,0

13,8

13,7

13,7

43

Жовтень

6,9

32

Листопад

0,7

42

Грудень

-3,4

45

 

За сумою активних температур на дослідному полі можуть рости та достига­ти усі районовані сільськогосподарські культури.

У вегетаційний період рослин найбільша кількість опадів випадає у червні, липні, причому їх значна частина випадає у вигляді злив, що відрізняються вели­кою інтенсивністю. Такі опади малоефективні, так як більша їх частина зникає, викликає ерозію ґрунтів, тому накопичення вологи у ґрунті в умовах господарства відбувається взагалі за рахунок осінньо-зимових опадів. Основна частина землекористування являє собою широке водорозподільне плато з слабо пологими схилами.

Ґрунтові води залягають глибоко, тому не впливають на розвиток ґрунтового покриву.

Широка смуга, що прилягає до правого берегу р. Роганка дуже розчленована глибокими розгалуженими балками з гарно розвинутими нерозораними схилами. Тут має значення площа середньо і сильно змитих ґрунтів.

В районі Харкова ґрунт промерзає в середньому на 52см. Найбільша глибина промерзання в лютому місяці.

Дослідне поле знаходиться в зоні помірно – континентального клімату, який відрізняється нерівномірним розподілом опадів за вегетаційний період із значним коливанням температур.

Кількість опадів, що випадають на дослідному полі, недостатня для забезпечення нормального росту та розвитку рослин, їх розподіл протягом року може бути нерівномірним.

Ґрунти

 

1. Чорноземи міцні, незмиті, слабозмиті намиті на лісових і суглинистих породах. Гумусовий профіль

110-120см. Найбільше гумусу у верхньому шарі – 5-6%.

2. Чорноземи змиті суглинкові й глинисті на щільних лісових породах: гумусу – 2-2,5%

3. Чорноземи середньо і сильно змиті суглинкові на лісових породах. Гумусовий профіль – 40-45см, гумусу – 2-2,5%.

4.  Чорноземи солонцеві суглинкові на лісових грунтах.

5.  Чорноземи лучно-солончакові. Гумусовий шар 100-110см, гумусу – 5-6%.

6. Лучно-солонцеві суглинисті грунти на алювіально-делювіальних породах.(відкладеннях).

7. Лучно-болотні, болотні грунти.

8. Торф’яно-болотні грунти.

9. Дерново-підзолисті пісчані і супісчані грунти, гумусу 1,5-2%.

10. Дерново-суглинкові і глинисті грунти на лісових породах і щільних глинах. Гумусовий шар 10-25см, гумусу – 2,5-3%.

Отже можна зробити висновок про те, що грунтові умови дослідного поля є об’єктивним фактором вдалої виробничої діяльності. В цілому грунти дають можливість вести   сільськогосподарське  виробництво на високому організаційному – екологічному рівні.

 

Розділ 3 . ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА

3.1. Вихідний матеріал

Колекція ВІР містить близько 18 тис. зразків ячменю. При селекції на високу врожайність широко використовуються кращі вітчизняні та зарубіжні сорти. Вітчизняні сорти ячменю часто поєднують високу урожайність зі стійкістю до несприятливих грунтово – кліматичних умов, які характерні для місцевості, де вони виведені. Сорти зарубіжної селекції у більшості випадків екологічно недостатньо адаптовані до умов нашої країни. У селекції ячменю частіше всього використовують високоврожайні сорти із Чехії, Німеччини, Швеції, Данії, Нідерландів, Бельгії, Франції, Великобританії. Представляють великий інтерес високоврожайні шестирядні сорти ячменю із США і Канади [25].

Скоростиглість зазвичай погано поєднується з високою врожайністю. Однак відомі окремі скоростиглі й високоврожайні сорти: Томас, Краснодарський 35. Деякі західноєвропейські сорти відрізняються також стійкістю до вилягання, що широко використовуються при гібридизації. Стійкість до вилягання частіше за все пов’язана з низькорослістю, але відомі високорослі достатньо стійкі сорти (наприклад, Вікінг).

Посухостійкі сорти із місцевостей із посушливим кліматом слугують джерелом цієї важливої властивості при гібридизації. Це сорти Південного Сходу, Степу України, Середньої Азії. Дуже високою посухостійкістю відрізняється старий сорт Прекоціус 143.

Стійкістю до підвищеної кислотності грунту володіють сорти з Нечорноземної зони СНГ і країн Північної Європи. Кращий за цим показником сорт Московський 121. Підвищена солестійкість властива деяким зразкам із Туреччини, США, Канади й ряду країн Латинської Америки.

Велике значення приділяється створенню сортів ячменю, стійких до найбільш шкодочинних хвороб.

У країнах Західної Європи, де великих збитків урожаю завдають борошниста роса, сучасні сорти мають стійкість до цієї хвороби і можуть бути використані як джерело і донор даної властивості. Стійкі до борошнистої роси сорти ячменю створені також в Канаді й США. Як донор в Європі широко використовували сорт Монте – Крісто, а в Канаді – північно-африканські сорти Рабат і Модіа.

У західноєвропейських країнах селекцію на стійкість до летючої сажки не вели. У США й Канаді створені не сприятливі до неї сорти. У нашій країні ефективні гени Кип З, Кип 6 і Кип 8. Перші два були знайдені у сорту Джет із Ефіопії і передані канадським сортам Конкіст, Боманза, Огалітсу. Канадський сорт Мільтон має ген Кип 8. Усі ці гени можуть бути введені у нові сорти шляхом насичуючих схрещувань. Відмічається, що з ними тісно незчеплені гени, які б негативно діяла на урожайність та інші господарсько цінні властивості. Деякі вітчизняні сорти також мають стійкість до летючої сажки і можуть бути використані в селекції. У цьому відношенні виділяються сорти Первісток, Московський 2 та інші.

Ефективні гени стійкості до карликової іржі (Ра 7 і РА 3) містять деякі сорти із Чехії (наприклад, Карат) та інших країн. Є сорти, стійкі до твердої і кам’янистої сажки (Джет, Кейстон із Канади, Первісток), відносно стійкі до сітчастого і смугастого гельмінтоспоріозу (Джет, Конкіст, КС 1192 із Чехії), кореневих гнилей (Одеський 82, Лотос), ринхоспоріозу (Ефенді із Нідерландів). Ряд вітчизняних сортів (Євронеум 853/133, Носовський 6 та інші), а також деякі сорти із Скандинавських країн, США й Канади слабо пошкоджуються  шведською мухою [4].

Існують й інші донори стійкості до хвороб і шкідників. Кількість їх постійно зростає, так як кожна селекційна установа, працюючи з уже відомими донорами, передає їх гени стійкості у свій селекційний матеріал, який має пристосованість до місцевих умов та інші  господарсько –  цінні якості. Так, сорт Джет – дрібнозернистий, не посухостійкий, дуже пошкоджується приховано стебельними шкідниками, низьковрожайний. Негативні властивості мають і інші примітивні сорти із Північної Африки, а також із Ефіопії -регіону, видатного за кількістю знайдених донорів стійкості до хвороб. Об’єднання генів стійкості до різних хвороб в результаті інтенсивної роботи з донорами призвело до створення сортів з комплексною стійкістю, які, в свою чергу, можуть бути використані як цінні донори. Так, канадські сорти Вестерн Форт і Оттава 3092 А стійкі до борошнистої роси, летючої і твердої сажки, карликової іржі, гельмінтоспоріозу і, крім того, до шведської мухи і стеблової блішки.

При створенні сортів з хорошими кормовими якостями можуть бути використані кращі вітчизняні сорти. У селекцію на високий вміст білка і лізину широко впроваджують форму із Ефіопії Хайкролі, яка має високий вміст білка в зерні (13-18%) і високий вміст лізингу в білкові (до 4,6%) при 2,2-2,5% (у звичайних сортів). Ці видатні якості обумовлені моногенно (ген Іуз). Однак, вказаний ген викликає дефект ендосперму (здавленість) і, як наслідок, зменшення урожайності. Інший донор високого вмісту лізину, що широко використовується, Різо 1508 (Данія) має ген lys3a, неалельний генові Хайкролі. Високий вміст лізину в цього зразка не поєднується з високою білковістю. Незвичайно високим вмістом білка відрізняється угорський сорт Банкуті Кораі. Велику кількість білка містять голозерні форми ячменю. Багато цінних голозерних форм у Північному Китаї, Кореї, Японії, Тібеті.

При селекції на круп’яні якості можуть бути використані кращі вітчизняні сорти.

Високими пивоварними якостями відрізняються сорти ячменю з Чехії, Австрії, ФРН (Баварія). Багато вітчизняних сортів також дають гарне пиво (Московський 121, Комбайнер, Носівський 9 та інші).

Високу цінність для селекції мають сорти з видатною сортоутворюючою здатністю. Так, чеський сорт Діамант став родоначальником 12 сортів у Чехії, Словенії і п’яти в НДР. Сорт Юний селекції ВСП входить у родовід шести сортів, сорт Нуманс 244 (селекції того ж інституту) – одна з батьківських форм сортів Одеський 100, Меридіан, Московський 2, Харківський 74 та інших [27].

 

 

 

 

3.2. Об’єкти та методика досліджень

Експериментальний матеріал одержано в результаті досліджень, виконаних на кафедрі генетики, селекції та насінництва, а також на дослідному полі Харківського національного агарного університету

ім. В.В. Докучаєва.

Об’єктом досліджень були різноманітні гібридні сортозразки ярого ячменю вітчизняної та зарубіжної селекції, а також мутантні лінії. Вихідний матеріал має різне еколого – географічне походження і відрізняється різним ступенем адаптації до ґрунтово-кліматичних умов регіону.

Одержані методом гібридизації кращі гібридні форми ячменю, вивчалися протягом двох років у конкурсному сортовипробуванні. Проводили оцінку сортів на високу врожайність, стійкість до хвороб та шкідників, стійкість до вилягання, на високу якість зерна. Особливу увагу приділяли оцінці на посухостійкість, так як в останні роки спостерігалася дуже спекотна погода саме на період вегетації ячменю, що негативно відбивалося на розвитку рослин та врожайності.

Посівний матеріал відповідав вимогам кондиційності насіння, посів проводили у другій декаді квітня за сприятливих метеорологічних умов. Попередник – квасоля, глибина загортання насіння – 5 см, норма висіву – 4,5 млн. шт./га.

Облікова площа ділянки – 10 м2, чотириразова повторність. Розміщення ділянок проводили методом організованих повторень (табл.3.2.1).

В онтогенезі рослин ячменю проводили спостереження і оцінку посівів. Усі обліки й спостереження проводили згідно з методикою державного сортовипробування. У фазі повних сходів враховували польову схожість насіння. У фазі молочної стиглості проводили фітопатологічну оцінку рослин ячменю на їх пошкодженість хворобами: летючою сажкою, гельмінтоспоріозом і кореневими гнилями. Посівні якості насіння, тобто енергію проростання та масу 1000 насінин, визначали згідно ДОСТу 2240-93.

 

Таблиця 3.2.1.

Розміщення ділянок у конкурсному сортовипробуванні.

 

6 IV 5 VI 4 IV 3 IV 2 IV 1 IV 12IV 11IV 10IV 9 IV 8 IV 7 IV
ПП ПП ПП ПП ПП ПП ПП ПП ПП ПП ПП ПП

12III

11III

10III

9 III

8 III

7 III

6 III

5 III

4 III

3 III

2 III

1 III

ПП ПП ПП ПП ПП ПП ПП ПП ПП ПП ПП ПП

6 II

5 II

4 II

3 II

2 II

1 II

12 II

11 II

10 II

9 II

8 II

7 II

ПП ПП ПП ПП ПП ПП ПП ПП ПП ПП ПП ПП
12 I 11 I 10 I 9 I 8 I 7 I 6 I 5 I 4 I 3 I 2 I 1 I

 

 

Польова схожість оцінювалася за методикою Н.К. Іжика (1968). Площа листової поверхні визначалася за методикою Лавріненка та ін. (1981).

Ріст рослин і накопичення в них органічної маси визначали у фазу кущіння. Урожайність визначали за методикою сортовипробування сільськогосподарських культур (2000). Продуктивність рослин та основні елементи її структури визначали за методикою В.Е. Писарева. Статистична обробка експериментальних даних проводилася дисперсійним методом Б.П.Доспехова (1985).

Таблиця 3. 2.2.

Назви сортозразків ячменю конкурсного сортовипробування.

 

№п.п. Гібридні форми Варіант
1 St.Джерело 1
2 Харківський 74×Стяг 17 2
3 Одеський100×Харківський87 3
4 Звершення×Одеський115 4
5 Одеський×Roland 5
6 Звершення×Старт.л8 6
7 Багаторядний 7
8 Харківський74×пл.колос.л32 8
9 Одеський100×Філіпе л3 9
10 Одеський100×SV82908 л3 10
11 Джерело×Султан л5 11
12 Одеський100×Старт 12

 

3.3. Ріст і розвиток рослин ячменю

Процеси, пов’язані з перетворенням поживних речовин у речовини і структури самої клітини й етапи належать до явищ росту та розвитку рослинного організму в цілому. У процесі онтогенезу відбуваються кількісні та якісні зміни, реалізується спадкова інформація організму в конкретних умовах навколишнього середовища, в результаті чого формується сукупність ознак і властивостей даного організму.

На ріст і розвиток рослин впливає багато факторів: світло, температура, вологість, поживні речовини. Крім того, знаходячись у складі рослинних сукупностей, рослини відчувають вплив продуктів життєдіяльності інших рослин (алелопатія), а також фізіологічно активних речовин мікроорганізмів.

Протягом вегетаційного періоду ячменю постійно проводили спостереження за особливостями росту й розвитку рослин, стійкістю їх до хвороб.

Сприятливі метеорологічні умови на період посівів – сходи сприяли появі своєчасних і дружніх сходів, від яких частково залежала величина майбутнього врожаю.

Різниця в рості й розвитку рослин ячменю добре була помітна до фази колосіння, але строки достигання наставали практично одночасно у всіх вивчаємих сортів.

У 2008 році посіви ячменю на період появи повних сходів мали задовільний стан розвитку рослин, що напряму відповідало високим посівним якостям вивчаємих варіантів (табл. 3.3.1).

У 2009 році схожість рослин була гіршою і не вирівняною, але загалом на момент повних сходів мала задовільний стан. Можна виділити варіант 10, де польова схожість становила 92%. (табл. 3.3.2).

Результати обліку лабораторної і польової схожості свідчать, що вивчаємі сорти ярого ячменю за величною показників не поступалися  стандарту Джерело. Лабораторна схожість на 1 – 4% перевищувала стандарт, а польова на 1 – 2% у окремих варіантів також була вище.

Відомо, що ріст і розвиток рослин –  взаємопов’язані сторони єдиного життєвого процесу. Якщо ріст  полягає у збільшенні розмірів рослини або її органів, то під розвитком розуміють морфологічні та фізіологічні зміни організму, які відбуваються послідовно протягом усього життєвого циклу рослин. Характер процесів росту й розвитку обумовлений у першу чергу генетичними факторами, а реалізація спадкових потенцій залежить від умов зовнішнього середовища, в яких відбувається його розвиток.

 

 

Таблиця 3.3.1.

Лабораторна і польова схожість у сортів ярого ячменю 2008р , %

Варіант

Схожість, %

лабораторна

польова

1

92

90

2

96

92

3

93

92

4

95

91

5

94

89

6

94

90

7

95

90

8

93

89

9

93

90

10

94

89

11

92

89

12

92

88

 

Таблиця 3.3.2.

Лабораторна і польова схожість у сортів ярого ячменю 2009р, %

 

Варіант

Схожість, %

Лабораторна

Польова

1

90

89

2

93

91

3

91

89

4

93

91

5

92

89

6

92

90

7

93

91

8

94

91

9

93

90

10

95

92

11

92

91

12

92

89

 

Оцінку рослин ячменю на визначені показники росту проводили у фазу повного кущіння. У цей період росту рослин визначали: висоту, утворення пагонів, площу флагового листа та біомасу.

Біометричні показники  2008 року у деяких сортозразків у фазу кущення  перевищували стандарт Джерело ( варіанти  6, 8, 12 ). В той же час сортів, що мали гірші показники не виявлено (табл. 3.3.3.).

З даних таблиці за 2009 рік видно, що всі біометричні показники дослідних варіантів у фазу кущіння перевищували стандарт Джерело. Найкращі показники у варіантів 2, 6, 9 (табл.3.3.4.).

Таблиця 3.3.3.

Біометричні показники у рослин ячменю у фазі кущіння (середнє на 1 рослину) у 2008 р.

 

Варіант

Висота рослин, см Кількість пагонів, шт. Площа флагового

листка, см

Біомаса рослин, г

сира

суха

1

28,1

1,7

9,7

2,4

0,60

2

31,2

2,0

10,3

2,8

0,70

3

33,3

2,1

11,3

2,9

0,72

4

30,7

1,9

10,7

2,9

0,73

5

29,9

1,8

9,9

3,0

0,75

6

31,3

1,7

12,0

3,2

0,80

7

35,1

2,3

12,1

2,7

0,68

8

32,9

2,1

11,9

3,2

0,81

9

31,5

2,3

11,3

2,9

0,72

10

32,0

2,0

11,7

2,9

0,73

11

33,1

1,9

12,0

3,1

0,78

12

34,7

2,3

13,4

3,4

0,85

 

 

 

Таблиця 3.3.4.

Біометричні показники у рослин ячменю у фазі кущіння (середнє на 1 рослину) у 2009 р.

Варіант Висота рослин, см Кількість пагонів, шт. Площа флагового

листка, смБіомаса рослин, гсирасуха

1

21,2

1,4

8,5

2,4

0,79

2

30,2

2,1

11,8

2,5

0,81

3

35,1

2,0

11,3

2,8

0,72

4

34,7

1,5

9,7

2,7

0,72

5

26,5

1,5

9,8

3,0

0,75

6

31,7

2,7

12,1

3,1

0,81

7

34,2

2,6

11,3

3,4

0,78

8

32,9

1,1

11,5

3,1

0,59

9

31,4

2,5

11,3

2,8

0,82

10

33,0

2,0

12,0

2,5

0,67

11

32,1

2,3

11,1

2,1

0,65

12

32,8

1,8

12,2

3,3

0,69

 

 

3.4. Оцінка сортів ячменю на стійкість до хвороб і шкідників

 

Втрати врожаю від хвороб і шкідників сільськогосподарських культур дуже великі: вони виражаються не лише у загибелі рослин або зменшенні врожаю, але й зниженні його якості. Великі втрати спостерігаються на зернових культурах від сажки, іржі, кореневих гнилей, гельмінтоспорізу та інших.

Розвиток і поширення хвороб багато в чому залежить від зовнішніх умов середовища. Сезонне і географічне поширення хвороб визначає температура повітря. Крім того, температурний фактор впливає на кількість інфекції, довжину інкубаційного періоду. Грибкові й бактеріальні хвороби ячменю негативно впливають на налив зерна, знижуючи його масу, крупність і вирівняність, підвищуючи плівчастість.

Неоднакове відношення рослин до причин захворювань слід шукати в індивідуальних, сортових або видових особливостях самих рослин. Різний ступінь пошкодження можна виділити в одного й того ж сорту, який проявля­ється при різних умовах вирощування: умови зовнішнього середовища, умови культивування, суми кліматичних та інших факторів.

Питання про підсилення ознаки стійкості має велике значення, воно слугує ключем до видалення захворювань, отримання високих і якісних урожаїв.

Щоб збільшити опірність і стійкість у рослин в основному намагаються використовувати методи зміни навколишніх умов середовища. Рослинний організм відрізняється великою пластичністю і, підбираючи умови для його вегетації у потрібному напрямку, вдається викликати в ньому такі зміни, які підвищують його стійкість.

Одним з таких факторів може бути підбір відповідних добрив, іншим важливим фактором глибоких змін у рослин є строк посіву.

У багатьох випадках ранні строки сприяють підвищенню стійкості і тому вважаються переважними. Нерідко вони є кращими і з  іншої  причини, тому, що збудники захворювань при низьких ранньовесняних температурах є менш активними.

Пошкодження рослин ячменю хворобами в наших дослідах визначали в фазі молочної стиглості. Серед хвороб ячменю зустрічались: летюча сажка, гельмінтоспоріоз, ринхоспоріоз і кореневі гнилі. Летюча сажка не являла господарського значення.

Рослини ячменю більш пошкоджувалися кореневими гнилями. Найбільший ступінь пошкодження був виявлений у варіантів 5, 7, 11. Найменше ураження виявилося у варіантів 2, 4, 8, 10 (табл. 3.4.1.).

Таблиця 3.4.1.

Ураженість ярого ячменю кореневими гнилями , %

(фаза молочна стиглість)

Варіант

              Ураженість рослин, %

2008 рік

2009 рік

Середнє за 2 роки

1

43

32

37

2

35

24

30

3

39

28

34

4

30

20

25

5

45

34

39

6

37

28

32

7

36

38

40

8

39

22

30

9

41

33

37

10

33

27

30

11

38

38

38

12

36

28

32

 

Збудниками кореневих гнилей виявлені гриби роду Неlтіпthоsроrіит, роду Аltеrпаrіа та роду Fusаrіит.

Спекотна погода у період молочної стиглості ячменю не сприяла розвитку ринхоспоріозу, ураження виявлено було на окремих рослинах.

В цілому ураженість рослин ячменю хворобами не мала господарського значення.

Пошкодженість ячменю кореневими гнилями складала від 30 до 45%.

Походження цього захворювання залежить від ураження зерна, яке у процесі проростання дає ослабленість рослини з побурілою і не здатною до подальшого розвитку кореневої системи, а також від присутнього в ґрунті і на рослинних залишках інфекційного матеріалу.

Високий ступінь ушкодження у період молочної стиглості уже не так небезпечний у порівнянні з початковими фазами розвитку рослин. Радикальними способами у боротьбі з кореневими гнилями ячменю є виведення стійких сортів, оптимальні строки посіву, дотримання сівозміни, протруювання насіння фунгіцидами.

3.5. Продуктивність ячменю та технологічні якості насіння

Продуктивність будь-якої культури можна розглядати як реалізацію її генетичного потенціалу і визначається вона умовами року, агротехнікою і внесенням добрив. Отримання зерна високої якості залежить від властивостей самого сорту, а також від умов вирощування.

Високий урожай є основою кожного селекційного сорту і залежить від багатьох факторів. Великий вплив на урожай мають: кількість рослин на 1 га, кількість продуктивних стебел, кількість зерен у колосі, абсолютна маса зерна, вирівняність зерен за розміром, ріст рослин і їх вирівняність, добре розвинута коренева система, не полягання, стійкість до хвороб, реакція  рослин на високу агротехніку та родючість ґрунту. Крім того, необхідно, щоб рослина своїми біологічними властивостями відповідала умовам даного регіону і була достатньо пластичною.

Після обмолоту зерно повинно бути відсортованим і добре просушеним, цим забезпечується висока енергія проростання і збереження ним світлого забарвлення. Зі світлим забарвленням зерна пов’язане рівномірне і швидке його проростання.

Величину фактичного урожаю ярого ячменю враховували при 14% вологості зерна (табл. 3.5.1.).

 Таблиця 3.5.1.

Урожайність сортів ярого ячменю, ц/га, 2008 р.

Варіант Урожайність, ц/га ± до st.
1 34,7 -
2 31,6 -3,1
3 38,5 +3,8
4 35,8 +1,1
5 41,2 +6,5
6 37,8 +3,1
7 38,3 +3,6
8 38,8 +4,1
9 42,8 +8,1
10 44,5 +9,8
11 42,4 +7,7
12 37,1 +2,4
НІР0,5

Аналіз одержаних результатів за врожайністю 2008 року показав, що окремі сорти селекції ХНАУ перевищили стандарт Джерело. Значний приріст врожайності був у таких варіантів, як 10- на 9,8 ц/га, 9 – на 8,1 ц/га, 11 – на 7,7 ц/га, 5 – на 6,5 ц/га. В інших варіантах урожайність перевищували стандарт на 1,1-4,1 ц/га.

Потенційну можливість сортів, що вивчалися, оцінювали за їх продуктивністю на основі оцінки кількісних ознак окремої рослини. Для удосконалення урожайних даних оцінювали ці сорти ще за показниками основних елементів структури врожаю (Табл. 3.5.2.).

З результатів досліджень спостерігалась аналогічна закономірність. Показники елементів структури врожаю також були вище стандарту Джерело.

Оцінку кращих сортів конкурсного сортовипробування на врожайність продовжували вивчати в польових дослідах 2009 року. Кліматичні умови цього року були не зовсім сприятливими для росту та розвитку ячменю.

Добрий стан розвитку рослин спостерігався до фази виходу в трубку. На період генеративного розвитку рослин, нажаль, стояла спекотна, суха погода, яка негативно впливала на формування генеративних органів. У таких кліматичних умовах рослини сортів не завжди можуть повністю реалізувати свої генетичні можливості, але все рівно дали добрий урожай (Табл. 3.5.3).

Із даних таблиці видно, що всі вивчаємі варіанти перевищували стандарт Джерело, крім варіанту 2 , 4. Кращі сорти ячменю за врожайністю перевищували стандарт Джерело на 12,6 – 6,0 ц/га, врожайність у варіанту була нижче стандарту на – 3 ц/га.

Для підтвердження фактичних урожайних даних кращих сортів ячменю 2009 року оцінювали їх за основними показниками елементів структурного аналізу рослин ( табл. 3.5.4.).

За результатами оцінки основних елементів продуктивності вивчаємих сортів видно, що в процесі аналізу спостерігалася чітка закономірність між показниками біологічного і фактичного врожаю ячменю.

За середніми показниками за два роки також видно, що найкращими варіантами є 8, 9, 10, 11. ( табл. 3.5.5.)

Таким чином, ці сорти ячменю є кращі і мають високий біологічний потенціал, пластичні і можуть давати добрі врожаї при не дуже сприятливих метеорологічних умовах даного регіону.

 

Таблиця 3.5.2

Структура врожаю, середнє значення за 2008 рік.

Варіант

Висота рослини, см.

Загальна кущистість, шт.

Продуктина кущистість, шт..

Довжина головного колоса, см

К-ть колосків у головному колосі, шт..

К-ть зерен у головному колосі, шт..

К-ть зерен з 1 рослини, шт..

Маса головного колоса, г

Маса зерен з 1 рослини, г

Маса 1000 насінини, г

Маса соломи, г

1

73,9

1,5

1,4

9,21

25,2

22,3

30

1,02

1,59

41,7

1,5

2

66,4

1,6

1,13

6,96

20,3

17,9

19,6

0,81

1,02

40,7

1,5

3

77,4

1,83

1,6

7,53

22,5

19

27,1

0,95

1,08

42,3

1,2

4

65

1,86

1,56

6,6

23,5

19,3

28,6

1,18

1,57

44,7

1,3

5

70

2,1

1,6

8,6

27,1

23,5

34,1

1,31

1,8

50,9

1,8

6

68,4

1,2

1,06

6,5

22,2

20,3

22

1,06

1,15

41,2

1,6

7

67,8

1,06

1,06

5,5

15,8

34,1

36

1,6

1,7

51,2

1,7

8

73,2

1,5

1,4

7,02

22,3

19,3

22,6

0,93

1,13

49,9

1,6

9

63,5

1,86

1,5

7

26,7

18

24,5

0,79

1,05

40,7

1,7

10

59,9

1,7

1,4

8,7

23

18

23,4

0,9

1,63

44,6

1,4

11

68,8

1,7

1,6

8,0

22,3

19,0

27

0,9

1,2

50

1,4

12

78

1,8

1

7,3

24

18,3

18,3

0,92

0,92

54

1,2

 

Таблиця 3.5.3

Урожайність сортів ярого ячменю, ц/га , 2009 р.

Варіант

Урожайність, ц/га

± до st.

1

25,2

-

2

22,2

-3,0

3

25,9

+0,7

4

24,5

-0,7

5

27,7

+2,5

6

31,2

+6,0

7

35,7

+10,5

8

37,8

+12,6

9

34,0

+8,8

10

37,0

+11,8

11

35,7

+10,5

12

32,5

+7,3

НІР0,5

 

Завданням  досліджень була порівняльна оцінка сортів ярого ячменю на якість зерна та його технологічні показники. В зерні ячменю визначали вміст білка, крупність, вирівняність та плівчастість (табл. 3.5.6.).

Результати досліджень у 2008 році показали, що всі вивчаємі сорти мали показники за вмістом білка від 10,9 до 12,3%. Найменший показник був у варіанту 10 – 10,9%, в інших сортах вміст білка коливався приблизно однаково – 11,3-11,5%, у варіантів 1, 3, 9, 11 (12,0-12,3%).

Результати досліджень, що характеризували технологічні якості зерна також були високі у всіх вивчаємих варіантах: крупність зерна становила (2,0-2,5 мм), крім варіантів 3, 5, 7 (2,5-2,0 мм). Вирівняність зерна також була висока (88-92%).

 

Таблиця 3.5.4.

Структура врожаю, середнє значення за 2009 рік.

Варіант

Висота рослини, см.

Загальна кущистість, шт.

Продуктивна кущистість, шт.

Довжина головного колоса, см

К-ть колосків у головному колосі, шт.

К-ть зерен у головному колосі, шт.

К-ть зерен з 1 рослини, шт.

Маса головного колоса, г

Маса зерен з 1 рослини, г

Маса 1000 насінини, г

Маса соломи, г

1

44,6

1,36

1,04

6,54

20,8

17,4

18

0,7

0,72

46,2

1,14

2

54,8

1,48

1,04

7,74

21,1

18

18,4

0,82

1,02

47,2

0,9

3

53,2

2,2

1,56

8,28

21,1

17,7

26,2

0,7

0,97

40,8

1,23

4

54,3

2,04

1,6

7,7

21

17,6

25,2

0,69

0,92

40,8

1,17

5

55,1

1,92

1,2

7,8

21

16

19

0,64

0,74

44,8

1,19

6

51,7

1,92

1,04

8,4

23,4

18,8

19,8

0,7

1,6

45,2

1,31

7

48,6

1,96

1

8,32

22,9

17,5

17,5

0,62

0,62

40,4

1,2

8

53,8

2,2

1,04

8,28

22,8

19,2

19,6

0,68

1,08

34

1,5

9

53,9

2,08

1,16

9,3

23,6

19,8

22,6

0,67

0,77

42

1,34

10

44,5

1,84

1

6,3

14,7

30,4

30,4

1,02

1,02

41,6

1,25

11

57,4

1,4

1

8,4

26,7

20,9

20,9

0,89

0,89

46,4

1,22

12

60,2

1,76

1,08

9,2

22,8

18,8

20,8

0,68

0,73

41,6

1,16

 

Показник, що характеризував плівчастість відповідав 10,0 – 11,7%. Найменша плівчастість відмічена у варіантів 2, 4, 6, 9 (9,2 – 10,5%).

Не зважаючи на не сприятливі умови у 2009 році вміст білку був нижчий, що свідчить про кращу якість зерна. Вміст білку коливався від  9,4%  до 11,8%. Найменший показник був  у варіанту 10 – 9,6%, у інших комбінацій вміст білку коливався  приблизно однаково в межах від 10,4% до 11,7%.

Таблиця 3.5.5.

Середні показники урожайності ячменю за 2008 – 2009 роки, ц/га.

Варіант

Урожайність

за 2008р.

Урожайність

за 2009 р.

Середнє за 2 роки

± st.

1

34,7

25,2

30,1

-

2

31,6

22,2

26,9

-3,2

3

38,5

25,9

33,0

+2,9

4

35,8

24,5

30,2

+0,1

5

41,2

27,7

34,5

+4,4

6

37,8

31,2

34,5

+4,4

7

38,3

35,7

37,0

+6,9

8

38,3

37,8

38,3

+8,2

9

42,8

34,0

38,4

+8,3

10

44,5

37,0

40,8

+10,7

11

42,4

35,7

39,1

+9,0

12

37,1

32,5

34,8

+4,7

НІР 0,5

 Таблиця 3.5.6 Оцінка сортів ярого ячменю на вміст білка в зерні та його технологічні якості,  2008 рік.

№ п.п.

Вміст білку, %

Крупність зерна, мм

Вирівняність, %

Плівчастість,

%

1

12,3

2,0 – 2,5

90

10,9

2

11,4

2,0 – 2,5

90

9,2

3

12,0

2,5 – 2,0

91

10,2

4

11,5

2,0 – 2,5

89

10,1

5

11,7

2,5 – 2,0

90

10,8

6

11,2

2,0 – 2,5

91

10,3

7

11,4

2,5 – 2,0

88

11,4

8

11,3

2,0 – 2,5

89

11,7

9

12,2

2,0 – 2,5

91

10,5

10

10,9

2,0 – 2,5

91

10,8

11

12,0

2,0 – 2,5

92

11,2

12

11,6

2,0 – 2,5

91

11,6

 

Технологічні якості зерна також були високі у всіх вивчаємих варіантах: крупність зерна становила 2,0 – 2,5мм, за винятком  – варіантів 3, 5, 7, 9 ( 2,5 – 2,0), вирівняність становила 90 – 92 %.

Показники, що характеризували плівчастість, відповідали 10,1 – 11,7%. Найменша плівчастість відмічена у комбінації  2 – 9,2%.( табл. 3.5.7.)

Таким чином, вивчаємі сорти ячменю у конкурсному сортовипробуванні характеризувались високими показниками за продуктивністю, технологічними якостями зерна і вмістом білка.

Ці сорти позитивно адаптувались до наших кліматичних умов і дали високі врожаї з добрими якостями зерна.

 

 

 

Таблиця 3.5.7.

Оцінка сортів ярого ячменю на вміст білка в зерні та його технологічні якості,  2009 рік.

№ п.п.

Вміст білку, %

Крупність зерна, мм

Вирівняність, %

Плівчастість,

%

1

11,9

2,0 – 2,5

91

10,8

2

11,1

2,0 – 2,5

91

9,3

3

11,6

2,5 – 2,0

92

10,1

4

10,5

2,0 – 2,5

90

10,2

5

11,2

2,5 – 2,0

92

10,7

6

11,0

2,0 – 2,5

91

10,2

7

10,8

2,5 – 2,0

89

11,3

8

11,0

2,0 – 2,5

90

11,6

9

11,7

2,0 – 2,5

90

10,4

10

9,6

2,0 – 2,5

91

10,7

11

11,7

2,0 – 2,5

92

11,1

12

10,4

2,0 – 2,5

91

11,5

 

РОЗДІЛ 4. ЕКОНОМІЧНА ДОЦІЛЬНІСТЬ ПРОВЕДЕНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ.

Проблема підвищення ефективності агропромислового виробництва визначальний фактор економічного і соціального розвитку суспільства.

Економічна ефективність виробництва визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці. Ефективність виробництва – узагальнююча економічна категорія, якісна характеристика якої відображується у високій результативності використання живої і уречевленої праці в засобах виробництва.

Як економічна категорія ефективність виробництва нерозривно зв’язана з необхідністю дедалі повнішого задоволення матеріальних і культурних потреб населення. У зв’язку з цим підвищення ефективності суспільного виробництва є збільшенням обсягів сукупного продукту та національного доходу для задоволення потреб безпосередніх виробників і суспільства в цілому при найменших сукупних витратах на одиницю продукції.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з одного гектара земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції.

Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва сприяє зростанню доходів господарств, що є основою розширення і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці і поліпшення культурно-побутових умов працівників галузі. Суть проблеми підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат – матеріальних, трудових і фінансових – досягти істотного збільшення обсягу виробництва продукції, необхідної для задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства.

Економічну ефективність виробництва оцінюють за допомогою критерію, який зумовлюється дією економічних законів і характеризує ефективність з якісного боку.

Основний критерій економічної ефективності відображує головну мету виробництва і може використовуватись на всіх рівнях. Але при вивченні ефективності окремих галузей народного господарства цей критерій може набувати більш конкретних форм з урахуванням характеру і особливостей виробництва. У зв’язку з цим критерієм економічної ефективності сільськогосподарського виробництва є збільшення маси чистої продукції при найменших затратах живої і уречевленої праці на її одиницю.

До показників економічної ефективності сільськогосподарського виробництва відносяться:

Вартість валової продукції, грн. :

      а)        на 1 га сільськогосподарських угідь

б)        на одного середньорічного працівника

в)        на 100 грн. виробничих витрат

г)        на 1000 грн. основних  фондів
Валовий доход, грн.:

а)        на 1 га сільськогосподарських угідь

б)        на одного середньорічного працівника
Прибуток, грн.:

а)        на 1 га сільськогосподарських угідь

б)        на одного середньорічного працівника
Рівень рентабельності, %.

Важливою економічною категорією, яка властива діяльності підприємств на принципах господарського розрахунку, є рентабельність. Вона означає доходність, прибутковість підприємства. У процесі госпрозрахункової діяльності господарства мають відшкодувати свої витрати виручкою від реалізації продукції і одержати прибуток.   Тому   рентабельність   –   показник   економічної   ефективності сільськогосподарського виробництва, який свідчить про те, що господарство від своєї діяльності одержує прибуток. У результаті господарської діяльності підприємства одержують чистий доход, що є частиною вартості продукції після вирахування витрат на її виробництво. Чистий доход, створений у сільському господарстві, поділяється  на централізований доход держави і доход підприємства. Маса створеного в  сільському господарстві чистого доходу, що реалізується підприємством і набуває форми прибутку, визначає його госпрозрахункову рентабельність.

Прибуток господарства – це реалізована частина їхнього чистого доходу. Тому маса прибутку сільськогосподарських підприємств не повністю відображує їх вклад у створення чистого доходу суспільства. У сільському господарстві величина прибутку підприємства залежить від кількості і якості реалізованої продукції, її структури, рівня собівартості і фактичних цін реалізації.

Рівень рентабельності визначається з відношення прибутку до повної собівартості реалізованої продукції і виражається у відсотках. Рівень рентабельності визначається в цілому по господарству – це сукупний рівень рентабельності. Дані річного звіту господарства дають змогу визначити також рівень рентабельності виробництва певного виду продукції, окремої культури або галузі.

Норма прибутку визначається з відношення прибутку до середньорічної вартості основних і оборотних фондів і виражається у відсотках. Практично в різних господарствах часто досягають однакового рівня рентабельності при виробництві однойменної продукції, але мають різні показники норми прибутку. Це свідчить про те, Що основні і оборотні фонди господарств використовуються у виробництві з різною ефективністю.

У господарствах України досягнуто досить високого рівня рентабельності виробництва соняшнику, зерна, цукрових буряків, яловичини і вовни Госпрозрахунковий екологічний ефект визначають на основі співставлення експлуатаційних витрат і нормативного прибутку. Усі розрахунки прово­дять на 1га:  площі, одну машину, одиницю роботи , тобто визначають уділь­ну величину економічного ефекту , яку при розрахунках можливої величини госпрозрахункового ефекту множать на величину об’єкту впровадження нового варіанту в господарстві.

Якщо при використанні наукових досліджень разом зі зміною собівартос­ті змінюється кількість і якість продукції, то госпрозрахунковий ефект визна­чають за формулою :

– Ег- госпрозрахунковий економічний ефект грн. ,

– Сб ,Сн- собівартість одиниці продукції (закупівельні або ринкові) у       порівнянні з варіантом,

– Ан- результативність застосування наукових дослі­джень у плановому (звітному ) році (в натуральних одиницях).

Якщо використання результатів наукових досліджень або експеримента­льних даних викликає зміну лише собівартості , а експлуатаційні затрати і якість продукції залишаються без змін, госпрозрахунковий ефект визначають на різниці собівартості або витрат у порівнювальних варіантах:

Ег =(Сб -Сн ) х АН або Ег =(Іб – Ін ) х АН , де

– Ін – експлуатаційні витрати на матеріали та інше в базовому і новому варіантах у розрахунку на 1га, один метр кубічний , гривень.

Якщо при використанні результатів досліджень змінюються лише екс­плуатаційні витрати, то в базовому варіанті також враховують експлуатаційні витрати , якщо змінюються прямі витрати в цілому, то враховують прямі витра­ти.

Запланований ( фактичний ) приріст прибутку або чистого доходу від ви­користання результатів наукових досліджень визначають за формулою:

ДП ( Ч.д)= ( Цн -Сн ) АН-(Цб- Сб ) Аб, де

–         ДП.(Ч.д)-приріст прибутку або чистого доходу ( плановий або фактичний ),грн,

–         Цн . Сн – ринкова ( або за­купівельна ) ціна й собівартість одиниці продукції по новому варіанті ,грн.

–         Цб ,Сб – ринкова ( закупівельна ) ціна й собівартість одиниці продукції по базовому варіанту, грн.,

–         АН, Аб – обєм нової продукції у плановому році та об’єм заміняємої продукції за рік, попередній впровадженню нового варіанту, в натуральних одиницях.

Рівень рентабельності виробництва продукції досліджень в новому варі­анті при використанні наукових досліджень ( Ур, % ) визначають як відношення прибутку або чистого доходу (П. Ч.д. ) до загальних експлуатаційних витрат ( Ез ).

Цей показник порівнюють з рівнем рентабельності в базовому варіанті , який визначають таким же методом.[ 16 ]

Кожен спеціаліст сільського господарства повинен володіти механізмом енергетичної оцінки виробничих рішень і досліджень . Це особливо актуально в умовах гострого дефіциту енергоресурсів. Оптимальне використання жорстка економія енергоресурсів повинні стати нормою повсякденного життя. В першу чергу це стосується невідновлених ресурсів

( нафтопродуктів ,газу, вугілля, лі­су, мінеральних добрив та інших ).

Розвиток агропромислового комплексу повинен проходити в тісному зв’язку з охороною навколишнього середовища , з виробництвом екологічно чистої продукції , з розробкою і впровадженням екологічно чистих технологій вирощування сільськогосподарських культур , з проведенням і оцінкою дослі­джень у даному аспекті.

Як видно з додатку 3 найкращими у випробовуванні виявилися варіанти 10  та 11 , які дали найбільшу прибавку урожаю у порівнянні зі стандартом ( 11,8 ц /га та 9,0 ц /га ) та принесли найбільший прибуток. Із 12 варіантів сортовипробовування 1 виявився за врожайністю ниж­чими від стандарту ( 2 ). Цей сорт вирощувати економічно не вигідно. Решта сортів перевищували стандарт за урожайність і виявилися економічно доцільними.

РОЗДІЛ 5 .ОХОРОНА ПРАЦІ

Отруйні та агресивні речовини

Хімічні речовини, які попадаючи в організм, навіть в невеликій кількості, викликають в ньому різні порушення нормальної життєдіяльності, належать до промислових отрут. Вони зустрічаються в вигляді парів, газів, пилу. їх джерелами можуть бути мінеральні добрива, пестициди, продукти гниття органічних речовин (гною), а також горіння нафти в вигляді випускних газів та ін.

Отруйні речовини поділяються на дві групи: неорганічні та органічні.

До неорганічних отруйних речовин відносяться: галогени (хлор, бром, та ін.), сполуки сірки (сірководень, сірчаний газ та ін.), сполуки азоту (аміак, окиси азоту та ін.), фосфор та його сполуки, сполуки вуглеводу, ціанисті сполуки (ціанистий водень, солі ціанистої кислоти та ін.), важкі та рідкі метали (свинець, марганець, цинк, кобальт, хром та ін.).

До органічних речовин відносяться: вуглеводороди ароматичного ряду (бензол, толуол, ксилол) та їх хлоро- та нітроамінопохідні (хлорбензол, нітробензол, анілін та ін.), вуглеводороди жирного ряду, спирти жирного ряду (метиловиг етиловий та ін.), прості ефіри, альдегіди, кетони, складні ефіри кислот, гетероциклічні сполуки, терпени та ін.

Токсична дія отруйних речовин. Токсичність характеризує здібність хімічних речовин викликати порушення життєдіяльності організму, тобто отруєння. Важливими факторами при цьому є дози, шляхи попадання, тривалість дії, стан організму, зовнішнього середовища та ін.

Розрізняють гостре, підгостре та хронічне отруєння.

Гостре отруєння викликається одночасним попаданням до організму великої кількості речовин і супроводжується бурним розвитком захворювання, специфічного для кожної отруйної речовини або групи речовин.

Підгостре отруєння виникає при попаданні відносно меншої кількості речовин і проявляється менш бурно, а процес захворювання затягується.

Хронічне отруєння розвивається повільно при довготривалому посту-панні отруйної речовин коридорами відносно малих кількостях. Отруйні речовини попадають до людського організму через:

–   дихальні шляхи шлунково – кишечний тракт

–   пошкодження шкіри

тому працівники повинні бути забезпечені спецодягом, спецвзуттям та індивідуальними засобами захисту. Безпека праці в рослинництві

Транспортні засоби, зайняті перевозами небезпечних вантажів, повинні бути забезпечені знаками небезпеки. Швидкість руху транспортних засобів не повинні перевищувати в теплицях 5 км/год; по транспортним коридорам 10 км/год. Водії транспортних засобів, що не мають кабін, працюють в захисних касках та спецодязі.

Отрутохімікати зберігають на спеціально обладнаних сховищах. Забороняється зберігати їх під відкритим небом або під навісами.

При розміщенні агрохімікатів необхідно слідкувати за тим, щоб тара не торкалась між собою і з стінками складу, особливу обережність слід проявляти до отрутохімікатів, що зберігаються в скляній тарі.

Протруєння насіння здійснюють з метою знищення фітопатогенної флори використовуючи протруювачі ТМТД, фектюрана, віта вакса та ін. Посівний матеріал протруюють на спеціально обладнених пунктах, що знаходяться не ближче 200 м від відкритих водоймищ, скотних дворів, сховищ їжі та фуражу.

Хімічна обробка грунту та посівів польових культур проводиться тільки після встановлення її цілеспрямованості спеціалістами по захисту рослин. Грунт і посіви обробляють тільки пестицидами, які дозволені для використання у відповідності з біологією культури та шкідливих організмів при строгому дотриманні норм витрат та кількості обробок.

Перед проведенням хімічних обробок населення не менше ніж за 2 дні попереджують о місцях, строках обробок та застосованих препаратах, а бджолярів попереджають про необхідність прийняття засобів по охороні бджіл.

Всі роботи з пестицидами в жарку погоду проводять в ранні утішні або вечірні години. В похмуру або прохолодну погоду працювати можна і в денні години.

Не дозволяється випасати тварин на полях та луках, які оброблені стійкими препаратами, які можуть накопичуватись в жирах, м’ясі, або знаходитись в молочних продуктах. Протруєне зерно не можна використовувати навіть для отруєння гризунів, його залишки треба зберігати

для наступного посіву. Забороняється використовувати в їжу м’ясо тварин, які загинули від отруєння пестицидами.

Всі заходи по знешкодження тари, машин, обладнання проводять на відкритому повітрі або в приміщенні, яке має витяжки. За якість безпечності праці несе відповідальність головний агроном господарства або агроном по захисту рослин.

В ДП НДГ «Докучаєвське» робота по охороні праці проводиться по таким напрямкам:

–  створення нових форм організації праці, при яких травмування людей зводиться до мінімуму

–  створення кабінетів по охороні праці

Цим займається спеціаліст по охороні праці, який бере участь в розслідуванні нещасних випадків, веде облік і вивчає причини їх появи. На основі цих причин складається план по попередженню травматизму і професійних захворювань.

Керівники і спеціалісти підрозділів господарства проводять інструктажі на робочих місцях, слідкують за наявністю і правильним використанням засобів захисту, забезпечують робітників спецодягом та індивідуальними засобами захисту.

Правові та нормативні основи охорони праці працівників сільськогосподарського виробництва В умовах корінної перебудови сільського господарства по-новому встають і вирішуються проблеми з охорони праці. З ростом технічного  переоснащення  сільського  господарства все  збільшується  число працівників, які працюють при підвищеній небезпеці. Хімізація, меліоративні роботи, запровадження нових технологій і техніки потребують, щоб керівники господарства більше приділяли уваги питанням з охорони праці.

Конституція України гарантує увагу держави про покращення умов і охорони праці, закріплює право громадян України на охорону здоров’я.

Закон України „ Про охорону праці” прийнято Верховною Радою України 14 жовтня 1992 року і введений в дію 24 жовтня 1992 року. Цей закон висвітлює основні положення по реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров’я в процесі трудової діяльності, визначає через відповідні державні органи відношення між власником (керівником) підприємства, закладу або організації і робітником в питаннях безпеки, гігієни праці і виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Загальними законами України, які визначають основні положення по охороні праці являються Конституція України, Кодекс законів про працю України і Закон України „ Про охорону праці”.

Спеціальними законодавчими актами є міжгалузеві та галузеві акти про охорону праці. Це Державні стандарти, Системи стандартів безпеки праці, санітари, норми безпеки. Розробляється і використовується цілий ряд заходів по питанням з охорони праці:

-соціально-економічні;

-організаційно-технічні;

– організаційні-пов’язані з навчанням робітників і плануванням   робочих місць;

– технологічні;

– санітарно-гігієнічні;

– лікувально – профілактичні.

Сфера дії Закону України „ Про охорону праці” розповсюджується на всі підприємства, заклади, організації і релігійні організації, акціонерні товариства, власні підприємства, основані на власності окремих громадян України з правом найму робочої сили, спільні підприємства.

Також до нормативних основ охорони праці відноситься Закон України „ Про пожежну безпеку” від 17 грудня 1993 року. Пожежна охорона підрозділяється на державну, відомчу сільську і добровільну.

В сільських поселеннях, де немає підрозділів державної пожежної охорони, органами місцевої державної адміністрації утворюються сільські пожежні команда відповідно до Положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

РОЗДІЛ 6. ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Охорона природи – планова система державних , міжнародних та суспільних заходів, які направлені на раціональне використання, охорону та відновлення природних ресурсів, на захист навколишнього середовища від забруднення та руйнування, для створення оптимальний умов існування людського суспільства, для забезпечення матеріальних та культурних потреб нині існуючих та майбутніх поколінь.

В результаті розвитку техніки, навколишнє середовище знаходиться під впливом радіоактивних відходів, відходів виробництва т а інших відходів, що погрожують здоров’ю людини, економіці т анормальному функціонуванню навколишнього середовища.

Особливу роль в охороні природи відіграє сільськогосподарське виробництво.

Сільськогосподарська сучасна техніка негативно впливає на грунт, вона ущільнює його і тим самим зменшує його родючість до мінімуму. Обробка сільськогосподарських чи інших угідь пестицидамице свідоме забрудненя середовища, викликане господарською або санітарно-гігієнічною необхідністю. Можливості застосування пестицидів без забруднення біосфери не існує. Незважаючи на відносно локальне застосування пестицидів, деякі з них поширилися по всій планеті і забруднення ними набуло глобального характеру.

Дослідження показали, що із 126 пестицидів (понад 17% загальної кількості допущених до використання) мутагенний ефект виявили 90 (71,5%»).

Призначені забезпечити рослини елементами живлення, мінеральні добрива, на відміну від пестицидів та багатьох інших речовин, які людина включає в кругообіг безпосередньо не забруднюють навколишнє середовище Шкідлива їх дія починає даватися взнаки лише в окремих випадках : проникнення у водні джерела накопичення вище допустимих норм у рослинах ( фітотоксичної дії при занадто високих дозах) та порушення природного кругообігу елементів. Причиною цього може бути недотримання технічних умов транспортування і зберігання добрив, технології використання та недостатнє очищення їх від шкідливих домішок. Застосування надмірно високих норм мінеральних добрив, як правило призводить до накопичення неорганічних їх форм у продукції рослинництва та міграції в інші середовища.

Джерелом нітратного забруднення можуть бути стічні води промислових, комунальних підприємств та тваринницьких комплексів, викиди комбінатів по виробництву добрив тощо.

Із сільськогосподарських угідь та погано обладнаних сховищ мінеральних добрив разом з опадами потрапляють у річки та водойми, де сприяють розвитку водоростей, які ускладнюють водоспоживання і водокористування. У зариблених водоймах водорості використовують розчинений у воді кисень, викликаючи тим самим замор риби.

Широке застосування азотних добрив, особливо внесення їх підвищених норм, призводить до збільшення вмісту нітратного азоту в сільськогосподарських рослинах, що в свою чергу може зумовлювати отруєння тварин.

В окремих випадках удобрення ґрунтів може призвести до забруднення повітряного басейну. Це трапляється при використанні авіації для внесення добрив, їх поверхневому внесенні і неглибокому загортанні. При таких способах можливе виділення в атмосферу аміаку, закису й окису азоту. Особливо інтенсивно вони виділяються в жарку й суху погоду.

Останнім часом посилилось винищення лісів, в зв’язку з цим страшною бідою стала ерозія ґрунтів. Процес зникнення диких тварин проходить швидкими темпами. За самими скромними підрахунками кожний рік з нашої планети повністю зникає середньому один вид.

З ростом промисловості посилюється викид у водоймища нафти та отруйних відходів виробництва, „атмосфера стає величезним смітником, в якому все зростаючими темпами збираються отруйні гази та аерозолі.” Це лише невелика частина прикладів того, що переживає розвиток людства в сучасний час, але і цього достатньо для того, щоб уявити собі недалеке майбутнє, якщо не зупинити пагубне і нераціональне використання природних ресурсів.

Наші дослідження проводились на дослідному полі ХНАУ імені В.В.Докучаєва, яке представлене відносно рівним водороздільним плато четвертої тераси ріки Уди.

В результаті вивчення дії мутагенів на вивчаємі сорти ячменю, одержали цікавий матеріал у вигляді мутантних рослин, аналіз яких дає можливість одержання вихідного матеріалу для селекції, виявлені специфічні дії мутагенів на різні сорти.

З метою попередження забруднення навколишнього середовища необхідно строго дотримуватись правил роботи з високотоксичними препаратами, тобто з мутагенами. Після обробки насіння необхідним розчином мутагенів залишки останнього нейтралізувати лугом, зливати одержаний розчин в строго визначених місцях: як можна далі від жилих приміщень, колодязів, водоймищ та тваринницьких ферм. Бажано використовувати невисокі концентрації мутагену з наступною обробкою біологічно-активними речовинами ( екстракт, гібереліни, кінетин та ін.) з метою найменшого забруднення ґрунту при висіві першого покоління.

Мутаційна селекція при правильному веденні досліджень дозволяє в більш зжаті строки одержати сорт з новими поліпшеними властивостями. В результаті цього зменшуються площі під дослідами, економляться матеріальні ресурси і витрати на їх виробництво. При одержанні імунних ліній різко зменшується кількість застосованих пестицидів для боротьби з патогенами, що в свою чергу веде до зменшення забруднення шкідливими речовинами навколишнього середовища. Вже створені мутантні лінії бавовнику зі спонтанно опадаючим листям – це не потребує дефоліації і сприяє не тільки охороні повітря і ґрунту від забруднення, але і частково поповненню орного шару органічними речовинами за рахунок гниття листя.

Необхідно проводити ретельну роботу по одержанню нових високопродуктивних імунних ліній і сортів за допомогою мутагенезу, що в майбутньому буде сприяти раціональному використанню природних ресурсів та охороні навколишнього середовища.

 Висновки

Сприятливі природно – кліматичні умови на період посіву сортів ячменю ( достатня кількість тепла й вологи в ґрунті ) сприяли одержанню дружніх і рівномірних сходів. Добрі сходи були відмічені у всіх вивчаємих сортів. Різниця в рості та розвитку рослин спостерігалася до фази колосіння, потім поступово вирівнювалася. Усі гібридні сорти ячменю були стійкими до вилягання.

Результати досліджень показали, що рослини сортів ячменю не пошкоджувалися грибковими хворобами. На посівах сортів окремих рослин була зафіксована хвороба гельмінтоспоріоз, яка не представляла господарського значення. Рослини сортів ячменю протягом двох років не пошкоджувались кореневими гнилями. Спекотна, суха погода не впливла на розвиток цієї хвороби. В цілому всі вивчаємі сорти були стійкі до різних видів хвороб.

Оцінка сортів ячменю на продуктивність показала, що всі вони володіють   високим   генетичним   потенціалом.   У   сприятливих кліматичних умовах можуть давати високі і стабільні врожаї. У посушливі останні два роки ці сорти дали високі врожаї: у 2008 році – 34,7 – 44,0 ц/га, а у 2009 році – 25,2 – 37,0 ц/га.

Біохімічний аналіз зерна показав, що всі вивчаємі сорти мали близько однаковий вміст білка 9,6 від  до 12,2%. Сорти ячменю за вмістом білка менш 11%, можна рекомендувати для пивоварних цілей. Оцінка ячменю за технологічними якостями показала, що всі сорти відмічалися високою крупністю зерна і вирівняністю. У більшості сортів ячменю крупність зерна була на рівні стандарту (2,0-2,5 мм), крім варіантів 3, 5, 7 (2,5-2,0 мм). Вирівняність зерна у всіх сортів становила – 88-92% –  це є високий показник оцінки сорту.   Одержані   сорти   ячменю   оцінювалися   на   плівчастість,

величина якої становила 10,0-11,7%. Найменша плівчастість відмічена у варіантів 2, 3, 6 (9,3 – 10,4%).

Оцінка сортів ячменю конкурсного сортовипробування за показниками економічної ефективності показала, що вивчаємі сорти перспективні та економічно вигідні при подальшому їх вирощуванні. Сорти високоврожайні в порівнянні зі стандартом Джерело. Вартість врожаю у них вище, а також найбільший у них рівень рентабельності виробництва продукції.

Також в результаті наших досліджень було виділено 2 варіанти ( 10, 11), які будуть передані на державне сортовипробування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Беляков И.И. Ячмень в интенсивном земледелии. – М.: Росагропрмиздат, 1990.- С. 10.
  2. Бондус С.І. Оцінка нових форм ярого ячменю за господарсько – цінними ознаками в умовах Лісостепу України //Селекція і насінництво. – X.:, 1996. – С. 78 – 80.
  3. Борисоник З.Б. Ячмень яровой. – М.: Колос, 1990. – С.25 – 33
    1. Весна Б.А., Луев Г.Ф. Сравнительная эффективность методов производства семян  ячменя и овса //Селекція і насінництво. –  Респ. міжвід. наук. зб. – К.: Урожай, 1991. – 225 с.
    2. Високі врожаї ячменю і вівса //Під ред. Ломницького Я.Є. – К.: Урожай, 1982.- С. 17.
    3. Городній М.М., Шикула М.К., Грудков І.М. Агроекологія. – К.: Вища шк., 1993. –  414 с.
    4. Греник Г.М., Лехман С.Д. Охорона праці. – К.: Урожай, 1994. -271 с.
    5. Губернатор В.С. Ячмінь. -К.: Урожай, 1983. – 156 с.
      1. Зінченко О.І., Салатенко В.Н., Білоножко М.А. Рослинництво. – К.: Аграрна освіта, 2001. – С. 235-237.
      2. Зозуля О.Л., Мамалиґа В.С. Селекція і насінництво польових культур. – К.: Урожай, 1993. – 225 с.
      3. Казаченко М.Р., Манзюк В.М., Корчинський А.А. Экспериментальный механизм – на службу селекции. – К.: Вища шк., 1989.- С. 43-44.
      4. Комонюк В.А., Борисомік З.Б. та ін. Ячмінь. – К.: Урожай, 1986. – С. 6-10.
      5. Копусь М.М., Игнатьева Н.Г. Хозяйственная ценность – критерий для оценки сортов ячменя //Селекция и семеноводство, 1992. – 154 с.
        1. Культурная флора СССР //Под ред. Кривченко В.И. – Л.: Агропромиздат, 1990. – С. 201-203.
        2. Мартьшенко В.И. Пестициды: Справочник. – М.: Агропромиздат, 1999.-354 с.
        3. Мертенс В.П. Економіка сільського господарства. – К.: Урожай, 1999.-С. 47-48.
        4. Писарєв В.Е. Селекція зернових культур. – В кн. Избранные работы -М.: Колос, 1964. – С. 19 – 20.
        5. Проскурнин Н.В. Экспериментальный мутагенез растений. – X.: 1980.-С.17.
        6. Проскурнин Н.В., Тефери Й. В. Использование малых доз мутагенов для усиления мутационного процесса у ярового ячменя //Рослинництво, селекція і насінництво, овочівництво: Вісник ХНАУ, 1999. – С.125 – 126.
        7. Селекція і насінництво, міжвідомчий тематичний науковий збірник, №76.-X.: 1996.-281 с.
        8. Селекция и семеноводство: Республик. межвед. темат. науч. сб. – К.: Урожай, 1990.-294 с.
        9. Селекция ячменя и овса //Под ред. Турбина Н.В. – М.: Колос, 1971. – С. 34.
        10. Трофимовская А.Я. Ячмень (зволюция, классификация, селекция). -Л.: Колос, 1972.-С. 102-104.
        11. Турчинова Н.П., Проскурнин М.В. Екологічні аспекти створення і оцінки вихідного матеріалу в селекції ярого ячменю //Рослинництво, селекція і насінництво, овочівництво: Вісник ХДАУ, 1999. – 195 с.
        12. Харьков Л.Е. Голозерные и безостые ячмени. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1985.-207 с.
    6. Частная селекция полевьіх культур //Под ред. Коновалова Ю.Б. – М.: Агропромиздат, 1990. – С. 66-74.
    7. Ячмень и овес. – М.: Государственное изд-во с.-х. ли-ры, 1959. – 72 с
      1. Ячмень,  том   II,   часть  2  //Под  ред.   Кривченко  В.И.   –  Л.: Агропромиздат, 1990.-С. 188 – 194.

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в LiveJournal

Оставить комментарий

Ваш email не будет опубликован.

CAPTCHA image
*

Вы можете использовать это HTMLтеги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

MAXCACHE: 0.54MB/0.00044 sec