Объявления

Селекція Ячменю

Вступ

1. Методи селекції ячменю ярого на біологічні та господарсько-цінні ознаки

1.1. Методи створення вихідного матеріалу

1.2. Досягнення та завдання селекції ячменю ярого

1.3. Провідні селекційні установи України, що ведуть селекцію ячменю ярого

2. Система і схема насінництва ячменю ярого

3. Внутрішньогосподарський і державний контроль якості насіння

3.1  Методика проведення апробації ячменю ярого

3.2. Сортові документи

4.1. Грунтово-кліматичні умови

4.2. Організація насінництва на дослідному полі

4.3. Розрахунки потреби в насінні та насінницьких площ

4.4 Технологія вирощування ,збирання та післязбиральна обробка насіння

4.5. Контроль за якістю насіннєвих фондів

5. Економічна ефективність насінництва

Висновки

Список використанної літератури

Вступ

Виробниче середовище в сільському господарстві є динамічним, оскільки на нього впливає родючість ґрунту, меліорація, хімізація, спеціалізація, нарешті інтенсифікація всіх процесів. Воно визначає особливий характер  еволюції культурних рослин через селекцію. Селекція рослин є наукою, мистецтвом і важливою галуззю сільськогосподарського виробництва.

Теорія і практика селекції та насінництва ґрунтується на концепціях сучасних наук генетики, фізіології, біохімії рослин та інших суміжних наук. Специфічною функцією селекції є створення нових сільськогосподарських культур для збільшення виробництва та поліпшення якості продукції. Для створення нових сортів потрібна величезна кількість інтелектуальної праці та матеріальних витрат.

Реалізація потенційної продуктивності сортів залежить від багатьох  факторів: абіотичні,біотичних і антропогенних. Тому, нині особливої актуальності набуває адаптивна селекція –  створення сортів та гібридів з високим адаптивним потенціалом, орієнтованих на конкретні екологічні умови.

Селекція нерозривно зв’язана з насінництвом. Насінництво важлива ланка в організаційній структурі виробництва. Головним завданням насінництва  є реалізація досягнень селекції при збереженні у процесі розмноження сортів та гібридів усіх морфологічних ознак і біологічних властивостей насіння.

Ячмінь – одна з важливих зерно фуражних культур. Його зерно використовують  як цінний концентрований корм для тварин, а також для виробництва пива , крупи , як домішку при випіканні пива із пшеничного та житнього борошна.

На кращих ділянках передових господарств  урожайність ячменю досягає  70 ц/га. [12]

На сьогодні до сучасних сортів ячменю висувають такі вимоги: вони повинні бути продуктивними, стійкими до вилягання, осипання, несприятливих грунтово – кліматичних умов, хвороб та шкідників, щоб мали зерно високої якості та оптимальний вегетаційний період. Особливо необхідно виявити створення сортів з високою якістю зерна, які не вилягають, стійких до різних видів сажки та іржі , гельмінтоспоріозу, кореневих гнилей, борошнистої роси, швецької мухи та інших шкідників. Потрібні сорти, які добре відкликаються на внесення добрив, пристосовані до вирощування на висушених торф’яниках, для вирощування на поливі, а також з підвищеним рівнем ризосферної азот фіксації.

Світова площа посіву ячменю становить понад 75 млн. га. Найбільш поширений він у США ( 6 млн.га ),  Канаді ( 5 млн.га ), Індії ( понад 3 млн.га), Туретчині ( 3,5 млн.га ), Франції ( до 2 млн.га ). В СНД ярий ячмінь вирощують повсюдно – від Заполярного кола до Закавказзя та середньо- азіатських держав  від західних кордонів до Республіки Соха. Посіви ячменю поширені у гірських місцевостях (  у Закавказзі на висоті3000 м  над рівнем моря). Його вирощують також в місцевостях нижче рівня моря ( у Прикарпатській низовині ), що свідчить про високу пластичність ячменю. [1]

В СНД найбільші площі під ячменем зосереджені у Російській Федерації, Білорусії, Україні , Казахстані. Загальна посівна площа його в СНД становить 26 – 28 млн. га.

В Україні посіви ярого ячменю займають площу понад 3,5 млн. га. Його вирощують в усіх зонах, але здебільшого в степу та лісостепу.[10]

РОЗДІЛ 1. Методи селекції

Ячмінь – універсальна культура як по ширині розповсюдження , так і по її  використанню.  Багатство еколого – географічних типів і комплекс біологічних властивостей обумовили максимальний підйом ячменю у гірських районах  та поширення у субтропічних областях.

Ячмінь – скоростигла культура, вона рано звільняє поле  для посіву інших культур. Ячмінь, що висівається в якості проміжної культури , забезпечує цілорічне використання ріллі в таких районах як  республіки Середньої  Азії. Рослини ячменю економно використовують вологу на одиницю продукції протягом вегетації. Серед інших зернових – це посухостійка і солевитривала культура , що має значення при вирощуванні його на поливних землях. Окремі екотипи мають здатність формувати врожайність при обмежених теплових ресурсах. У географічному  розповсюдженні ячмінь. вважають космополітом: він легко пристосовується до контрастів клімату і різноманітності грунтів.

Ярий ячмінь вирощують в Україні як продовольчу, кормову й технічну культуру. Проте за обсягом використання  його продукції в народному господарстві він є насамперед  однією з цінних зернофуражних культур , частина якої в балансі концентрованих кормів є значною.

Зерно ячменю , в якому міститься у середньому 12.2% білка , 47.2% вуглеводів , 2.4% жиру , до 3% зольних елементів, є високопоживним кормом ( в 1кг. міститься  1.2 кормових одиниць і  100г. перетравного протеїну ) для всіх видів тварин, особливо для відгодівлі свиней на високоякісний бекон. Важливо , що білок є повноцінним за амінокислотним складом, а за вмістом таких амінокислот, як лізин та триптофан, він переважає білок інших  злакових культур. Томі при збільшенні в кормовому раціоні  ячмінної дерті або висівок худоба швидко набирає і стає більш стійкою до не сприятливих  умов утримання.

Цінується у тваринництві як грубий корм  солома ячменю, особливо сортів з гладенькими остюками ( 1ц. соломи прирівнюється 36 к. о. ), і запарена солома. Вирощують ячмінь на зелений корм та сіно  у сумішках з викою, горохом , чиною, високоякісний урожай яких часто досягає 250 – 300ц\га. Для кормових цілей особливо цінні голозерні високобілкові  ячмені, селекція яких практично відсутня  через низьку врожайність порівняно з  плівчастими  сортами.

Виділяють загальний комплекс завдань селекції ячменю, а також завдання, які мають особливо важливе значення на сучасному етапі селекційної роботи з цією культурою, і завдання, пов’язані з різними напрямками її селекції .[8]

Сільське господарство України має потребу в сортах ячменю, які мають високу врожайність, особливо призначені для інтенсивних технологій. Такі сорти повинні добре реагувати прибавками урожаю на додаткові вкладення в агротехніку, втому числі на підвищені дози добрив. Потрібні сорти для вирощування на багатих органічною речовиною осушених торф’яниках. У зонах з несприятливими ґрунтово-кліматичними умовами достатньо високий врожай в багато в чому визначається стійкістю до таких умов. Тому необхідні посухостійкі сорти, а часто й жаростійкі для південних районів, холодостійкі для північних районів, стійкі до кислих ґрунтів у зонах поширення таких ґрунтів, солестійкі на засолених ґрунтах.

Дуже важливо мати сорти з оптимальним вегетаційним періодом. Для північних районів і районів з частими літніми посухами потрібні скоростиглі сорти. Для пересіву загиблих озимих важливо мати сорти, які мало знижують урожай при запізненні з посівом .

До властивостей, що визначають технологію вирощування і збирання, відносяться стійкість до вилягання, осипання, обламування колосів і стебел внаслідок ламкості вузлів, що часто спостерігається у ячменю. У низькостебельних сортів неможна допускати надмірного нахилення колосків  коли верхня частина колоса може потрапляти в ріжучий апарат при обмолоті. Заслуговує уваги селекція безостих і фуражних форм ячменю, полову яких можна згодовувати сільськогосподарським тваринам [5].

Сорти ячменю повинні бути стійкими до найбільш шкодочинних хвороб і шкідників. Це завдання необхідно конкретизувати у відповідності до умов регіону, загальних заходів щодо захисту рослин і можливостей селекції. Створення таких сортів призвело б до зменшення витрат на протруювання насіння і сприяло б захисту зовнішнього середовища від забруднення. Селекція на стійкість до ураження деякими комахами (наприклад, шведською мухою) дуже складна, часто й неможлива. Серед властивостей ячменю, потрібно відмітити стійкість до вилягання, пластичність, тобто здатність давати стабільні врожаї у роки з несприятливими погодними умовами і в різних районах, стійкість до найбільш шкодочинних хвороб (сажки, борошнистої роси, гельмінтоспорів, кореневих гнилей, карликової іржі) [14].

Ячмінь кормового й круп’яного напрямку значно відрізняється від пивоварного. При використанні для кормових цілей важливо мати високий вміст білка в зерні і незамінних амінокислот (лізину, триптофану, феніл аміну). Висока плівчастість не відіграє важливої ролі. Ячмінь, призначений для виробництва крупи, крім поживної цінності, повинен мати високі технологічні і смакові властивості. Зернівка потрібна крупна, жовта, з неглибокою борідкою, зерно вирівняне. Крупа з такого ячменю швидко й рівномірно розварюється і дає великий об’ємний вихід каші.

До сортів пивоварного ячменю висувають такі вимоги: зерно повинно бути крупними і вирівняним (маса 1000 зернин40 гі вища, сход з сита 2,5×2,0 см не менше 80%). У зв’язку з цим пивоварний ячмінь переважно дворядний [14].

Основним методом створення популяції для відбору в селекцію ячменю являється внутрішньовидова гібридизація. Сучасні сорти ячменю мають досить складні родоводи, так як у схрещування залучаються сорти гібридного походження. Застосовують прості парні і складні схрещування, зворотні схрещування. Найсучасніші схрещування використовують метод введення стійкості до хвороб – ген високого вмісту лізину [8].

Відділена гібридизація в селекції ячменю поки, що практичного застосування не має, хоча культурний ячмінь легко схрещується Н. Spontanum  і  Н. agriocrithon Loberg. Схрещування з іншими видами не дає результатів. Якщо насіння і зав’язується, то зародок гине. Вирощування зародків на живильному середовищі дозволило отримати гібриди культурного ячменю з 15 дикими видами. Отримані також гібриди ячменю з житом пшеницею, різними видами пирію і елімусу. Таке схрещування як правило давалося краще, якщо культурний ячмінь використовували в якості батьківської форми. Схрещування з  деякими  видами  є  перспективним,  оскільки  серед  них  є  видатні  за  посухостійкістю, холодостійкістю, солевитривалістю, стійкістю до хвороб, але такі гібриди стерильні і в селекції не використовуються. Виведений анти диплоїд ячменю та пшениці Тритодеум (тритіум + гордеум), але поки що складно говорити про його перспективність.

Індукований мутагенез. Цей метод широко застосовується в селекції ячменю. Перші мутантні комерційні сорти було отримано в Швеції – Палас і Марі – радіомутанти сорту Бонус. Зараз таких сортів досить багато. У Чехії виведено короткостебельний високоврожайний сорт Діамант. У США методом хімічного мутагенезу отримано сорт озимого ячменю Лютер з короткою соломиною та високим потенціалом врожайності. Стійкий до вилягання мутагенний сорт Мінський виведений в Білоруському НДІ землеробства. У Краснодарському НДІСГ методом хімічного мутагенезу створено сорт ярого ячменю Темп. Як і в інших культур, у ячменю мутанти часто використовують  як вихідний матеріал для гібридизації. Широко використовують у схрещуванні інший короткостебельний мутант із Чехії – ХМ 1192.

У різних селекційних установах отримано велику кількість поліпло, ів ячменю, але всі вони недостатньо продуктивні внаслідок череззерниці і малої кущистості. Однак при відновленні диплоїдного числа хромосом їх можна використовувати в подальшій селекційній роботі.[11]

Використання гаплоїдів. Ячмінь – одна з культур, в селекції якої широко використовується біотехнологічні методи. Ведуться роботи із застосуванням гаплоїдії. Отримані гаплоїди із пилку на живильних середовищах. У ФДН кількість гаплоїдів, отриманих на 100 пиляків, досягла 14. Але перші селекційні результати досягнуті шляхом схрещування гібридів F1 культурного ячменю з Н. bulbosum L., який виступає в цьому випадку в якості “гаплопродюсера”. Хромосоми Н. bulbosum L.  в ході розвитку зародку  елюмінуються. Зернівки, що з’являються, через 11-16 днів після запилення витягують із колосків, витягують зародок під мікроскопом і вміщують його на тверде живильне середовище. Зернівки попередньо стерилізують і всі операції проводять так, щоб забезпечити стерильне середовище. Пробірки із зародками  тримають близько трьох тижнів у темряві, щоб розвинулась коренева система. З появою колеоптеля їх переносять у ростові камери, де вирощують рослини до фази двох-трьох листків.

Для отримання подвоєних гаплоїдів рослини в пробірках заливають розчином колхіцину. Коріння у цьому випадку захищене живильним середовищем. Пробірки поміщають у вакуум-камеру, що сприяє доброму проникненню розчину в тканини рослин, які потім пересаджують у маленькі горщики із стерильною сумішшю землі, піску й торфу. Коли рослини окріпнуть, їх пересаджують у більші вазони (поки зерно ще не зав’язалося), проводять повторну обробку колхіцином, зрізуючи пагони й одягають на зрізи трубки в які заливають розчин колхіцину. Застосовують обробку фізіологічно-активними речовинами, що підвищує ступінь зав’язування насіння і дає рослинам можливість відновитися після обробки колхіцином. Відбір ведуть серед потомства подвоєних гаплоїдів. Оскільки робота з ранніх поколінь ведеться з гомозиготним матеріалом, це дозволяє скоротити строки виведення сорту до 6 років і використовувати мало чисельні популяції. Вихід гаплоїдів залежить від генотипу гібриду культурного ячменю, а також

Н. bulbosum L., останній може мати 14, 28 та 42 хромосоми. Для схрещування беруть спеціальні 14-хромні зразки. У якості “гаплопродюсера” може бути використано жито. Але  результати в цьому випадку будуть гірші. Одеське багаторічне жито виявилося   більш вдалим партнером для схрещування з озимим ячменем завдяки спів паданню часу їх цвітіння.

У Швеції знайдена лінія ячменю з рецесивним геном – індуктором гаплоїдії. При схрещенні цієї лінії із звичайним ячменем в Р2 вищеплюється до 40% гаплоїдних рослин.

Селекція на густий стеблостій. У ячменю, як і в пшениці, виявився напрямок селекції на виведення сортів з пониженою ауто конкуренцією, здатних витримувати велику густоту стояння рослин. Є зразки, які можуть утворювати 400-800 колосних пагонів на 1 м2. Вважають, що їх кількість може бути доведена до 1000.

Селекція на високий вміст лізину. У селекції ячменю як особливий напрямок як виведення високолізинових сортів з використанням генів Іуз. Зерно таких сортів має підвищену кормову цінність (наприклад, сорт Одеський 84). Однак гени високого вмісту лізину знижують урожай на 10-15%. Це стримує селекцію в цьому напрямі.

Селекція на стійкість до хвороб. Виведення сортів, стійких до хвороб складна проблема. Гени стійкості до борошнистої роси швидко долаються патогеном. Олігогенна стійкість до інших облігатних збудників хвороб витрачається повільніше (особливо до жовтої іржі). Тим не менше стійкість донорів обмежена, і є необхідним посилювати селекцію на горизонтальну довгострокову, хоча й неповну стійкість.

Гібридний ячмінь. Спроби створити гібридний ячмінь поки що не принесли результатів. ЦЧС отримана на основі сполучення цитоплазми        Н. jubatum і ядра культурного ячменю. Від цього схрещування з’явилися і лінії -відтворювані.

Однак цитоплазма Н.  jubatum викликає надто пізнє цвітіння, до перешкоджає отриманню гібридного насіння. Відкрита  ЦЧС у

H spontaneum. У нього ж виявлені відтворювані. Для використання генів чоловічої стерильності ms були розроблені схеми ,які дозволили виділити із популяції гомозиготні стерильні родини для отримання на них гібридного насіння. Однак економічно такі схеми себе не виправдали [13].

 

1.1. Вихідний матеріал та методи його створення

 

Колекція ВІР містить близько 18 тис. зразків ячменю. При селекції на високу урожайність широко використовуються кращі вітчизняні та зарубіжні сорти. Вітчизняні сорти ячменю часто поєднують високу урожайність зі стійкістю до несприятливих грунтово – кліматичних умов, які характерні для місцевості, де вони виведені. Сорти зарубіжної селекції у більшості випадків екологічно недостатньо адаптовані до умов нашої країни. У селекції ячменю частіше всього використовують високоврожайні сорти із Чехії, Німеччини, Швеції, Данії, Нідерландів, Бельгії, Франції, Великобританії. Представляють великий інтерес високоврожайні шестирядні сорти ячменю із США і Канади [10].

Скоростиглість зазвичай погано поєднується з високою врожайністю. Однак відомі окремі скоростиглі й високоврожайні сорти: Томяс, Краснодарський 35. Деякі західноєвропейські сорти відрізняються також стійкістю до вилягання, що широко використовуються при гібридизації. Стійкість до вилягання частіше за все пов’язана з низькорослістю, але відомі високорослі достатньо стійкі сорти (наприклад, Вікінг).

Посухостійкі сорти із місцевостей із посушливим кліматом слугують джерелом цієї важливої властивості при гібридизації. Це сорти Південного Сходу, Степу України, Середньої Азії. Дуже високою посухостійкістю відрізняється старий сорт Прекоціус 143.

Стійкістю до підвищеної кислотності грунту володіють сорти з Нечорноземної зони СНГ і країн Північної Європи. Кращий за цим показником сорт Московський 121. Підвищена солестійкість властива деяким зразкам із Туреччини, США, Канади й ряду країн Латинської Америки.

Велике значення приділяється створенню сортів ячменю, стійких до найбільш шкодочинних хвороб.

У країнах Західної Європи, де великих збитків урожаю завдають борошниста роса, сучасні сорти мають стійкість до цієї хвороби і можуть бути використані як джерело і донор даної властивості. Стійкі до борошнистої роси сорти ячменю створені також в Канаді й США. Як донор в Європі широко використовували сорт Монте – Крісто, а в Канаді – північно-африканські сорти Рабат і Модіа.

У західноєвропейських країнах селекцію на стійкість до летючої сажки не вели. У США й Канаді створені не сприятливі до неї сорти. У нашій країні ефективні гени Кип З, Кип 6 і Кип 8. Перші два були знайдені у сорту Джет із Ефіопії і передані канадським сортам Конкіст, Боманза, Огалітсу. Канадський сорт Мільтон має ген Кип 8. Усі ці гени можуть бути введені у нові сорти шляхом насичуючих схрещувань. Відмічається, що з ними тісно не зчеплені гени, які б негативно діяла на урожайність та інші господарсько цінні властивості. Деякі вітчизняні сорти також мають стійкість до летючої сажки і можуть бути використані в селекції. У цьому відношенні виділяються сорти Первісток, Московський 2 та інші.

Ефективні гени стійкості до карликової іржі (Ра 7 і РА 3) містять деякі сорти із Чехії (наприклад, Карат) та інших країн. Є сорти, стійкі до твердої і кам’янистої сажки (Джет, Кейстон із Канади, Первісток), відносно стійкі до сітчастого і смугастого гельмінтоспоріозу (Джет, Конкіст, КС 1192 із Чехії), кореневих гнилей (Одеський 82, Лотос), ринкоспоріозу (Ефенді із Нідерландів). Ряд вітчизняних сортів (Євронеум 853/133, Носовський 6 та інші), а також деякі сорти із Скандинавських країн, США й Канади слабо пошкоджуються  шведською мухою [4].

Існують й інші донори стійкості до хвороб і шкідників. Кількість їх постійно зростає, так як кожна селекційна установа, працюючи з уже відомими донорами, передає їх гени стійкості у свій селекційний матеріал, який має пристосованість до місцевих умов та інші  господарсько –  цінні якості. Так, сорт Джет – дрібнозернистий, не посухостійкий, дуже пошкоджується скримостебельними шкідниками, низьковрожайний. Негативні властивості мають і інші примітивні сорти із Північної Африки, а також із Ефіопії -регіону, видатного за кількістю знайдених донорів стійкості до хвороб. Об’єднання генів стійкості до різних хвороб в результаті інтенсивної роботи з донорами призвело до створення сортів з комплексною стійкістю, які, в свою чергу, можуть бути використані як цінні донори. Так, канадські сорти Вестерн Форт і Оттава 3092 А стійкі до борошнистої роси, летючої і твердої сажки, карликової іржі, гельмінтоспоріозу і, крім того, до шведської мухи і стеблової блішки.

При створенні сортів з добрими кормовими якостями можуть бути використані кращі вітчизняні сорти. У селекцію на високий вміст білка і лізину широко впроваджують форму із Ефіопії Хайкролі, яка має високий вміст білка в зерні (13-18%) і високий вміст лізингу в білкові (до 4,6%) при 2,2-2,5% у звичайних сортів). Ці видатні якості обумовлені моногенно (ген Іуз). Однак, вказаний ген викликає дефект ендосперму (здавленість) і, як наслідок, зменшення урожайності. Інший донор високого вмісту лізину, що широко використовується, Різо 1508 (Данія) має ген lys3a, неалельний генові Хайкролі. Високий вміст лізину в цього зразка не поєднується з високою білковістю. Незвичайно високим вмістом білка відрізняється угорський сорт Банкуті Кораі. Велику кількість білка містять голозерні форми ячменю. Багато цінних гол озерних форм у Північному Китаї, Кореї, Японії, Тібеті.

При селекції на круп’яні якості можуть бути використані кращі вітчизняні сорти.

Високими пивоварними якостями відрізняються сорти ячменю з Чехії, Австрії, ФРН (Баварія). Багато вітчизняних сортів також дають гарне пиво (Московський 121, Комбайнер, Носівський 9 та інші).

Високу цінність для селекції мають сорти з видатною сортоутворюючою здатністю. Так, чеський сорт Діамант став родоначальником 12 сортів у Чехії, Словенії і п’яти в НДР. Сорт Юний селекції ВСП входить у родовід шести сортів, сорт Нуманс 244 (селекції того ж інституту) – одна з батьківських форм сортів Одеський 100, Меридіан, Московський 2, Харківський 74 та інших [7].

 

Добір як метод селекції

Сфоромовані внаслідок природного і несвідомого штучного добору популяції самозапильних рослин ячменю мали в собі складні суміші різних біотипів.Тому на первинних етапах розвиток селекції ішов від сортів-попу-ляцій народної селекції до аналітичної селекції на основі масового та індивідуального доборів для поліпшення вихідних форм ячменю в необхідному напрямку:підвищення урожайності і якості зерна,стійкості до несприятливих біотичних і абіотичних чинників.

Добір як метод селекції є масовий і індивідуальний.

Масовий добір буває негативним і позитивним.Негативний масовий добір полягає у видаленні із популяції небажаних рослин.Це найпримітивніший,малоефективний метод селекції,який майже не використовується.

Позитивний масовий добір полягає в доборі відносно невеликої частини найкращих рослин (5-15%)за фенотипом і розмноженні їх суміші.Але відносно ознак ячменю як самозапильної культури,які мають низький коефіцієнт успадковуваності і сильну модифікаційну мінливість,такий добір може бути неефективним.

Масовий добір може бути одно- і багаторазовим.Діяльність перших селекційних станцій,як правило,розпочиналася саме з масового добору з місцевих сортів,так як вони являли собою популяції,що виникли  внаслідок механічного чи біологічного засмічення.Але створені таким методом сорти,за деяким виключенням,мало відрізнялися від місцевих сортів,так як також складалися із багатьох різних гомозиготних біотипів(ліній),були недостатньо однорідними і втрачали свої якості внаслідок конкурентної дії природного добору.Все це стало поштовхом переходу до добору і розмноження окремих рослин.

Англійський селекціонер Le Couter (1836р.)ще до робіт Ч.Дарвіна в селекції успішно застосував індивідуальний добір.

Індивідуальний добір як метод селекції полягає у доборі і розмноженні потомства окремих відібраних рослин.Це дає можливість у самозапилювачів розділити вихідний місцевий чи навіть неконстантний селекційний сорт на гомозиготні лінії з виділенням і розмноженням кращих за бажаними цінними ознаками.

Теоретичною основою методу індвідуального добору стало вчення В.И.Йогансена (1903р.) про чисті лінії,умовами для якого мають бути гомозиготність і самозапильність вихідної рослини.Після цього метод індивідуального добору під назвою лінійної селекції став широко використовуватися в селекції самозапильних культур,в т.ч. і ячменю.Така аналітична селекція не створює нові біотипи,а лише виявляє кращі з наявних.

Одержання нового лінійного сорту шляхом індивідуального добору із місцевого сорту-популяції чи неконстантного селекційного сорту у ячменю як самозапильної культури складається із виділення великої кількості чистих ліній з комплексом цінних господарських ознак,ретельної порівняльної оцінки їх в селекційних і контрольних розсадниках,а потім в попередньому і конкурсному сортовипробуванні з виділенням найбільш цінних для їх розмноження і передачі до державного сортовипробування як нових сортів.Схему індивідуального добору представлено на рис.1.

Застосовуючи з 1910-1913 рр.метод індивідуального добору із місцевих сортів-популяцій на Харківській державній селекційній станції В.Я.Юр’єв і Б.К.Єнкен створили лінійні сорти ярого ячменю Нутанс 8/71(із Ганна Моравська №71),Медікум 105/72(із Кнейба шестирядий №72),Європеум 353/133 (із Місцевий молочний № 133),які було передано в

 

Добір рослин із гетерогенної популяції місцевого або неконстантного сорту

 
     
Добір ліній в селекційному розсаднику I року
   
Добір ліній в селекційному розсаднику II року
   

Добір ліній в контрольному розсаднику

   

Добір в сортовипробуванні і розмноження

 

 

 

 

 

 

Рис.1. Схема індивідуального добору з гетерогенної популяції ячменю

 

1926 р. до державного сортовипробування і рекомендовано до поширення з 1929 р.Подальші успіхи селекції методом індивідуального добору стали можливі лише з використанням для цього зразків світової колекції ВІР,які надійшли з 1935 р.Завдяки цьому було створенно в групі селекціонера Т.І.Дмитрієвої сорти Ювілейний і Харківський 306,рекомендовані до поширення відповідно з 1947 р. і 1954 р.[10]

 

Метод педігрі (pedigree)

 

Для одностатевого однодомного самозапильного виду культурного ячменю метод педігрі складається з наступних етапів:схрещування,вирощування популяцій гібридів,добір елітних рослин,оцінка та виділеня кращих їх потомств.Схему методу педігрі представлено на рис.2

Схрещування складається із кастрації і запилення.Ячмінь цвіте,коли ніжний колос знаходиться ще в піхві листка,що зумовлює обережність при видаленні пиляків і ізоляції пергаментним ізолятором.Для запилення на приймочку зав’язі кладуть пиляки бітьківського сорту через день після кастрації,знезаражуючи пінцет спиртом або вогнем.Рослини F1 будуть згідно  Менделевському закону константними і їх провіряють і бракують.залишаючи гібридні при наявності домінування ознак.В F2 в потомствах рослин F1 цю перевірку роблять  при великій зовнішній схожості ознак компонентів схрещування,залишаючи і об’єднуючи сім’ї,що розщеплюються.

 

Схрещування

♀∕♂

 

 

Обмолот усіх окремих рослин F1

 

 

Контрольний добір в F2 з гібридних потомств рослин F1,що розщеплюються

 

 

Добір рослин F3 з кращих потомств сімей F2

 

 

Добір рослин F4 з кращих потомств сімей F3

 

 

Добір кращих ліній-потомств кращих рослин F4 в селекційному розсаднику І року

 

 

Добір кращих ліній в селекційному розсаднику ІІ року

 

 

Добір кращих ліній в контрольному розсаднику

 

 

Добір кращих ліній в сортовипробуванні і передача до державного сортовипробування

 

Рис.2. Схема методу педігрі (повторних доборів) з початком добору в F2

 

 

Добір константних гомозиготних форм методом педігрі проводять уже в F2.Але при доборі в F2 можлива необхідність проведення повторних доборів серед кращих потомств при їх розщепленні,проводячи повторні добори в потомствах рослин F3 і F4,доки закінчиться розщеплення.Як правило,досить трикратного повторення доборів окремих рослин для досягнення необхідної однорідності потомства.Після цього рослини константних потомств об’єднують.Такі потомства уже є лініями,які оцінюють на різних етапах селекційного процесу:в 2-х селекційних і контрольному розсадниках,далі в сортовипробуванні.

При методі педігрі сорт може бути передано до державного сортовипробування через 9-11 років селекції при доборі відповідно в F2, F3, F4.

 

Метод масових популяцій (пересіву)

 

Метод масової селекції(масових популяцій або пересіву),запропонований шведським генетиком і селекціонером Х.Нільссоном-Еле в 1908-1920 рр.,полягає в тому,що добір розпочинають в більш пізніх поколіннях гібридів,коли  частка гомозиготних рослин вже досить значна,чим виключається проведення кропітких складних і об’ємних багатократних індивідуальних  доборів при роздільному вирощуванні потомств.

Схема селекції при методі масових популяцій наступна.Проводиться превірка гібридності рослин F1 або і їх потомств в F2.Потім об’єднують усі сім’ї F2,що розщеплюються.Далі цю популяційну суміш пересівають в кількох поколіннях (F3, F4, F5, F6),після чого починають проводити добір елітних рослин ,серед яких частка гомозиготних генотипів збільшується з кожним поколінням.

 

При селекції методом масових популяцій для передачі сорту до державного сортовипробування необхідно більше років(10-13-при доборі відповідно в F3, F4, F5, F6).Але крім зменшення затрат при виключенні багатократних індивідуальних доборів в F2, F3, F4,при пересіві можливий добір на провокаційних і штучних інфекційних і інших фонах.Так як добори в ранніх поколіннях не проводять,то розмножують і негітивні генотипи,а щоб не втратити цінні форми,необхідні достатні обсяги гібридних популяцій.

Недоліки масового методу в значній мірі можна виключити при комбінації його з методом педігрі,коли добори роблять в F3,потім потомства їх пересівають в F4, F5, F6,далі проводять добір в F7і ,нарешті,з потомств кращих рослин F7 створюють лінії.Можливо робити складні об’єднання різних гібридних популяцій (досліди в Англії),або суміш F2 всіх комбінацій діалельних схрещувань(дослідження в США),що дає можливість вирощувати і аналізувати лише одну популяцію,але на більшій площі.Для збільшеня рекомбінації ознак можна проводити схрещування F1 різних гібридів.

Таким чином,схрещування є прості(парні),складні(між F1,між F2 після доборів,між F1 і різними сортами)однократні і багатократні ступінчасті.

1 рік схрещування                                           А/Б,В/Г,Д/Е,Є/Ж

2 рік схрещування                                           (А/Б=F1*В/Г=F1)

(Д/Е=F1*Є/Ж=F1)

3 рік схрещування                                   [(А/Б*В/Г)=F1*(Д/Е*Є/Ж)=F1]

4-10 роки           F1- F7

11-26 роки-оцінка ліній на різних етапах селекційного процесу з передачею сорту до державного сортовипробуваня.

Рис.3. Складна гібридизація потомств гібридів від схрещування сортів А,Б,В,Г,Д,Е,Є,Ж

Метод зворотних схрещувань (беккроси)

 

Якщо компоненти схрещування дуже різняться за багатьма ознаками,маючи,таким чином,дуже різні гени,то розщеплення в поколіннях гібридів може бути надзвичайно різноманітним.І якщо необхідно покращити певну ознаку сорту,яка є в іншої малоцінної колекційної форми,то вирогідність виділення цінної рекомбінації зі збереженням комплексу позитивних ознак дуже обмежена.

Ці труднощі можна подолати,якщо провести зворотні(беккросні,або насичуючі)схрещування F1 з бітьківським сортом,який хочемо покращити,і повторювати його в кількох поколіннях.В гібридних потомствах збільшується частка його генів і витісняються гени іншого нецінного сорту,але за умовами збереження цінної ознаки останнього.Вже після 5-6 зворотних схрещувань майже повністю передається потомству комплекс цінних озак селекційного сорту зі збереженням (при доборі)цінної ознаки колекційного сорту.

В кожному поколінні для наступного зворотнього схрещування необхідно добирати рослини не лише з ознакою,яку хочемо передати селекційному сорту,а й  з комплексом цінних ознак останнього.

Недоліком методу зворотніх схрещувань є неможливість одночасно з передачею цінної ознаки другого орту зберегти весь комплекс цінних ознак сорту,який подіпшуємо.Для зменшення цього недоліку бажано чергувати повторні зворотні схрещування з самозапиленням наступного покоління

 

Метод мутагенезу

Серед ефективних методів створення нового вихідного матеріалу для селекції належне місце займає експериментальний мутагенез.

Віками люди помічали спонтанну раптову появу нових форм в живій природі.На це вказували в своїх роботах ще Колумелл і Пліній в І ст.н.е, Шпрингер в ХVІст.,Жофруа Сент-Ілер,Ч.Дарвін,А.Келлікер,С.Майворт,Гуго де фріз в 1901р.в своїй мутаційній теорії,який,посилаючись на роботи С.І.Коржинського,порекомендував сам термін ’’мутація’’як спадкову мінливість на відмін від неспадкової модифікаційної.Велике практичне і теоретичне значення мали докази одержання мутацій у грибів джріжджів під дією променів Рентгена в 1925 р. в роботах Г.А.Надсона і Г.С.Філіпова,і особливо,доказ підвищення частоти рентгеномутацій у дрозофіли в 1927р.Г.Меллером.Це зразу ж було використано в селекції на різних культурах Л.Стадлером,  Л.М.Делоне, а пізніше і на ячмені Х.Штуббе, Х.Гаул, С.Я.Краєвим і ін.

Ефективність одержання індукованих мутацій залежить від мутагену,його дози,генотипу вихідного матеріалу,модифікуючих факторів до,під час і після дії мутагену,що показали в своїх роботах М.П.Дубінін,П.К.Шкварніков,В.В.Хвостова,В.К.Щербаков.

Експериментальний мутагенез використовують в селекції багатьох країн світу.За даними ФАО/МАГАТЕ в світі створено тисячі мутантних сортів різних рослин ,зокрема кілька сотен сортів ячменю,більше всього Китаї,Індії,СНД,Нідерландах,Японії,США,Німеччини.Рослини М1 констант-ні.Мутації добирають в М2 і оцінюють в процесі випробування.

В Україні були створенні таки сорти:  Харківський 99, Фенікс, Гама, Етикет,Аспект,,Здобуток,Парнас,Виклик,Взірець,Інклюзив, Доказ.

Усі методи сучасної селекції (гібридизація, мутагенез, поліплоїдія, генетична інженерія)створюють вихідний селекційний матеріал,який потім оцінюють на різних етапах селекційного процесу з виділенням цінних біотипів і їх потомств в гібридних популяціях індивідуальним добором із наступною порівняльною оцінкою і виділенням кращих ліній селекційних і контрольних розсадниках,попередньому і конкурсному сортовипробуванні.

1.2 Досягнення сучасної селекції ячменю ярого

 

Для вирішення проблеми підвищення урожайності та якості зерна ячменю необхідно створювати і впроваджувати в с/г виробництво сорти,найбільш придатні для певних умов вирощування.

Найбільш адаптованими до грунтово-кліматичних умов різних зон Україниє сорти ячменю вітчизняної селекції.

Кращими вітчизняними сортами ячменю ярого,рекомендованими для занесення на 2009 рік в Державний  реєстр сортів рослин,придатних для поширення в Україні,були наступні: пивоварні (12шт) Вакула, Геліос, Галактик,Гетьман,Еней,Зоряний,Казковий,Командор,Оболонь,Селеніт,Чарів-ий,Чудовий і зернові(4шт) Адапт, Водограй, Прерія(цінний), Сталкер Селекційно-генетичного інституту НААН Укріїни; пивоварні (9шт)Аспект,Бадьорий,Виклик,Джерело,Ефект,Етикет,Звершення,Інклюзив,Парнас і зернові (3шт)Взірець,Здобуток,Фенікс  Інституту рослинництва ім.В.Я.Юр’єва НААН України; пивоварні (3шт) Докучаєвський 15,Козак,Мономах Харківського НАУ ім.В.В.Докучаєва

Кращі сорти ячменю ярого вітчизняної селекції складають 70% усіх зареєстрованих . Вони  мають  високий  потенціал  урожайності,  досягаючи

8- 9,5т/га,високу урожайність на виробництві (5-8т/га)при високій стійкості до вилягання (8-9 балів) і до ураження збудниками основних хвороб при штучному зараженні (8-8,5-9балів).

В інституті рослинництва ім.В.Я.Юр’єва НААН України залучено в селекцію методом гібридизації за схемами парних,діалельних схрещувань і топкросів майже всі сорти (як вітчизняні ,так і іноземні)ячменю ярого,занесені до Державного реєстру сортів рослинУкраїни.У гібридів від їх схрещування одержано цінні лінії з рекомбінацією важливих господарських і біологічних ознак.Це дозволить створити у ячменю ярого сорти нового покоління з комплексом цінних господарських ознак.[10]

Створені нові сорти передають до державного сортовипробування,де їх оцінюють на відмінність від інших сортів,однорідність фенотипового прояву ознак,стабільність вираження ознак за роками,урожайність,масу 1000 зерен,тривалість вегетаційного періоду,стійкість до вилягання, посухи, обсипання зерна і до ураження основними хворобами та пошкождення шкідниками,а також на якість зерна за вмістом в ньому білка.

Кращі сорти за урожайністю і комплексом цінних ознак за результатами 3-річної,як правило,оцінки вносять до Державного реєстру сортів рослин,придатних для поширення в Україні в певних зонах (Степ,Лісостеп,Полісся).

Для збереження високих сортових і посівних якостей насіння сортів важливим є високий рівень ведення їх насінництва.

 

 

1.3.Провідні селекційні установи України,що ведуть селекцію ячменю

 

Селекційно – генетичний інститут Національного   центру насіннєзнавства  та  сортовивчення;

* Миронівський інститут пшениці імені В. М. Ремесло НААН України;

* Інститут рослинництва імені В.Я.Юр’єва Української академії аграрних наук;

* Інститут землеробства УААН,м. Київ;

* Інститут зернового господарства УААН,м. Дніпропетровськ;

* Інститут зрошувального землеробства УААН , м Херсон ;

 

 

 

РОЗДІЛ 2.Система і схема насінництва ячменю

 

Селекційно-насінницьку роботу в Україні ведуть на основі єдиної централізованої системи.Ця система об’єднує ланки з виведення ,випробування,реєстрації нових сортів,масового розмноження і заготівлі сортового насіння,здійснення контролю за сортовими і посівними властивостями насіння.

Система насінництва – комплекс взаємопов’язаних, організаційних, наукових й агротехнічних заходів, спрямованих на забезпечення виробництва й реалізації високоякісного насіння садивного матеріалу с/г рослин для забезпечення  потреб товаровиробників та державного резервного фонду .Система насінництва прогнозує організацію виробництва сортового насіння.

 

 

Науково-дослідні установи,оригінальне насіння

 

Науково-дослідні установи,оригінальне насіння і еліта

 

Елітно-насінницькі гоподарства,еліта

 

Насінницькі господарства,виробництво насіння І репродукції

 

Насіннєобробні заводи,комплексні пункти оброблення насіння

 

Господарства-виробники товарного насіння

 

Рис.4 Система насінництва зернових культур

 

Щоб забезпечити високі сортові та якісні показники в усіх наступних ланках вирощування елітного (базового) і репродукційного (сертифікованого) насіння необхідно насінництво в первинних ланках одержання оригинального(добазового) насіння здійснювати з ретельним дотриманням усіх вимог методики та технологій.

Передбачено наступну методику та схему насінництва ячменю.Спочатку для добазового насінництва добирають кращі типові для сорту,найбільш продуктивні і здорові від ураження хворобами рослини для закладки розсадника випробування потомств першого року(РВ1) за методом індивідуально-родинного добору  кращих із них в найбільш оптимальних умовах формування насіння з високими посівними та врожайними властивостями.В наступному розсаднику випробування другого року (РВ2) здійснюють також індивідуально-родинний добір.Метод масового добору використовують за рекомендацією установи-оригінатора.

Кількість потомств(не менше 100)встановлюють з урахуванням плану виробництва насіння.Насіння відібраних сімей РВ2 об’єднують для висіву в розсаднику розмноження першого року (РР1).В подальшому насіння розмножують  в РР2.Потім насіння розмножують  в ланках супереліти та еліти базового і,нарешті,сертифікованого насінництва.

Висівають насіння в РВ1 селекційною касетною сівалкою (СКА-6А) рядками довжиною 1м,в РВ2-селекційною касетною сівалкою (СКА-6А) або селекційною сівалкою ССФК-7 ділянками площею 2м,в РР1-селекційною сівалкою СН-16,в РВ2-сівалкою «Клен»,супереліти і еліти – сівалкою «Клен»або іншими широкозахватними сівалками.

Збирають потомства РВ1 після бракування вручну для обмолоту на селекційних пучкових молотарках МПС,потомства РВ2 після бракування –селекційним комбайнами.

Очистку  насіння РВ2 здійснюють на СВР-2т,РР1 і РР2-на «Petkus Gigant»,супереліту і еліту на очисних комплексах.

Вся система агрозаходів в насінництві ячменю загальноприйнята для культури,але її необхідно направляти на створення умов,які сприятимуть одержанню здорового насіння з високими урожайними,сортовими і посівними якостями.

Насінневі посіви ячменю слід розміщати в сівозміні після кращих попередників(горох,багаторічні трави,овочеві культури),допускається після цукрових буряків і кукурудзи.В жодному разі не допускається посів ячменю після інших зернових культур.

Дуже важливим є забезпечення рослин достатньою кількістю поживних речовин,вносячи добрива із розрахунку(NPK) 30-40кг д.р.

Обов’язковим є не лише протуювання насіння,а й боротьба з комплексом хвороб та шкідників в посівах,зважаючи на те,що нові сорти ячменю хоч і мають підвищену стійкість до наявних рас збудників хвороб,але постійно виникають їх нові мутантні раси.

Нвсіннєві посіви мають бути захищені від багаторічних та ярих бур’янів за допомогою ефективних гербіцидних препаратів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3.Внутрішньогосподарський і державний контроль якості насіння

 

 

В кінці ХХ ст. і на початку ХХІ ст. система насінництва в Україні функціонує як потужна спеціалізована наукоємна галузь с/г виробниутва.

В сфері насінництва важливою є регулятивна роль держави.Законами України «Про насіння і садивний матеріал», «Про охорону прав на сорти рослин», «Про карантин рослин»,ДСТУ 2240-93 «Насіння с/г культур.Сортові показники якості»,ДСТУ 4138-2002 «Насіння с/г культур.Методи визначення якості», «Держаним реєстром сортів рослин України», «Державним реєстром виробників насіння та садивного матеріалу» регламентується правова основа  діяльності щодо виробництва, обробки, зберігання, реалізації,транспортування і використання насіння,а також з організації і проведення сортового і насіннєвого контролю,що забезпечує гарантовану якість насіння на всіх етапах насінництва.Захист прав виробників зерна здійснюється через реалізацію і придбання лише сертифікованного насіння.Важливою є державна підтримка с/г товаровиробників шляхом компенсації частини витрат на придбання елітного насіння,а також посиленя державного контролю за дотриманням державного законодавства у сфері охорони прав на сорти рослин.

Всуп України до СОТ і впровадження міжнародної системи виробництва та поширення  насіння згідно сортової сетрифікації за насіннєвими схемами Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) вимагає доведення сортових кондицій до світового рівня,впровадження досконалих методів польового інспектування (апробації) посівів та грунтового контролю сортової чистоти.Тому необхідна розробка нових законів і ДСТУ про насіння.

Система насінництва ячменю згідно з цим складається з ланок добазового-ДН,базового-БН,сертифікованого-СН насінництва,а також з страхових і державного резервного насіннєвих фондів.Відповідно до цих категорій насіння встановлено диференційовані вимогли ДСТУ до його сортових та посівних якостей.

Усі виробники насіння обов’язково створюють і поновлюють щорічно страхові насіннєві фонди в розмірі 100% для добазового(оригінального),50% для супереліти і 25% для еліти базового,15% сертифікованого(репродукційного) насіння від запланованих потреб на наступний рік.[13]

 

3.1. Методика проведення  апробації (інспектування) ячменю ярого

 

Апробація сортових посівів-це комплекс заходів зі встановлення рівня сортової чистоти(типовості) насінницьких посівів за сортовирізняльними ознаками,а також визначання ступеню їх засміченості іншими рослинами,ураженості рослин основної культури хворобами та ушкодженості шкідниками.

Метою польової апробації сортових посівів зернових культур є визначення їх придатності для використання урожаю  на насінницькі   цілі. Здійснення  комплексу заходів,  пов’язанних  з  апробацією  насінницьких посівів   у суб’єктів насінництва відбувається згідно з Порядком, затвердже-ним Наказом Мінагрополітики України №463 від 3 липня 2009 р. та чинними нормативними документами.

Апробації підлягають посіви усіх категорій насіння зернових культур занесених до Державного реєстру сортів рослин,придатних для поширення в Україні.[11]

В насінництві зернових культур прийнято такі категорії насіння:

добазове насіння (ДН)-насіння первинних ланок насінництва (насіннєві розсадники випробування потомств, розсадники розмноження),

призначене для отримання базового насіння;

базове насіння (БН) – насіння супереліти та еліти сортів (ліній,популяцій),а також гібридів,що є батьківськими формами для інших (складних)гібридів,призначене для отримання сертифікованого насіння.

сертифіковане насіння (СН)-насіння першої(СН1),другої(СН2) та  наступних генерацій сортів,а також насіння першого покоління гібридів (F1),отримане з ділянок гібридазії.

Апробацію сортових посівів(незалежно від категорії),насіння з яких призначено для реалізації,здійснюють державні інспектори з насінництва із залученням (за необхідності) авторів сортів чи представників установ-оригінаторів,а також спеціалістів із захисту рослин та карантинної інспекції.

Інспектування посіві проводять у два етапи: попереднє та власне  апробація.

Попереднє  інспектування

У ході попередньої інспекторської перевірки уточнюють відомості представлені виробником насіння при поданні заяви  на проведення апробації.Кожен заявлений посів обстежують  у натурі для встановлення ідентичності сорту,меж посіву,просторової ізоляції та розмежування посівів,забур’яненості та наявності  в посіві шкідливих організмів і важковідокремлюваної(за очищення насіння)домішки.

За перевірки документів на висіяне насіння (атестати,свідоцтва),дані звіряють з етикетками від поковань (мішків,контейнерів).При цьому звертають увагу на походження  та законність його отримання.Також вивчають історію полів і розміщення на них с/г культур у часі та просторі (принаймні на три попередні роки).

Ідентифікуючи сорт безпосередньо у полі досліджують не менше 100 рослин,відібраних (без вибору) з різних місць  посіву,і  порівнюють їх за сортовирізняльними ознаками з офіційним описом сорту ( батьківського компоненту)

Виявлені у ході попередньої перевірки недоліки відображають у акті,на основі якого роблять відповідний припис та встановлюють термін усунення. Якщо зауваження інспектора  враховано та вчасно здійснено всі заходи з учення недоліків,посів вважається придатним для польової апробації. При цьому виконанні роботи повинні бути оформленні відповідними актами.

Кількість пробних ділянок на апробованому посіві  повинна бути  не менше 10-ти,якщо його гранична площа не перевищує 50 гектарів. На кожні наступні повні чи неповні 10 гектарів,що перевищують цю площу,додатково виділяють одну пробну ділянку.

 

Техніка проведення апробації

 

Апробацію посівів проводять у фазу розвитку рослин,під час якої найповніше проявляються основні сортові вирізняльні ознаки,а саме:

-у ячменю –у восковій стиглості

За оцінювання рослин на ділянках використовують офіційний опис сорту (гібриду чи його батьківських компонентів),а також результати грунтового контролю насіння,яким засіяно даний посів(якщо такі дані існують).

Проводячи оцінювання рослин,кожну пробну ділянку ретельно оглядають і підраховують окремо продуктивні стебла:

а)інших сортів та різновидів основної культури;

б)інших видів культурних рослин, насіння яких важко відокремлюється за очищення;

в)бур’янів,насіння яких важко відокремлюється від насіння основної культури за очищення;

г)основної культури,уражених хворобами;

д)основної культури,ушкоджених шкідниками;

Для встановлення загальної кількості продуктивних стебел на пробній ділянці на одному погонному метрі рядка обраховують їх кількість,враховуючи крім основної культури важковідокремлювану домішку.

До культурних рослин,насіння яких важко  відокремлюється ,відносять:

-в ячмені – пшениця,тритікале,овес.

До бур’янів ,насіння яких важко відокремлюється ,відносять:

-в ячмені-вівсюг,софору товстоплідну,триходезму сиву

Найбільш поширеними шкідниками,що завдають шкоди посівам зернових культур є – клоп  шкідлива черепашка, трипси, хлібні жуки, хрущаки, точильники, попелиці, злакові мухи та інші шкідники та їх личинки.

Результати оцінювання та підрахунків на кожній пробній ділянці заносять у Журнал апробації сортового посіву.

Апробація вимагає таких етапів: ст39

 

Оформлення результатів апробації

Залежно від результатів польової апробації сортового посіву складають такі документи:

-акт апробації-якщо посів за всіма показниками визнано придатним на насіннєві цілі;

-акт вибракування –якщо посів визнано не придатним на насіннєві цілі і підлягає вибракуванню;

Допускається складання єдиного акту, якщо за проведення апробації в  одному господарстві встановлено однорідність сортових якостей та інших показників у межах одного й того ж сорту і генерації;

-посівів сертифікованого насіння призначеного для сівби на товарні цілі;

-у випадку поділу посіву на окремі частини;

 

 

 

3.2.Сортові документи

 

Результати усіх оцінок і підрахунків за середнім значенням показників по кожній пробній ділянці заносять в «Журнал інспектування     (апробації) сортового посіву».І залежно від результатів цього польового інспектування сортового посіву складають такі документи:

–  акт інспектування (апробації),якщо посів за всіма показниками визнано придатним для насіннєвих цілейі він відповідає вимогам стандарту його оформлюють «Посвідченням про кондиційність насіння». Партія оригінального і елітного насіння при реалізації супроводжуються «Атестатом на насіння» – це вторинний документ.

– акт вибраковування, якщо посів визнано непридатним на насіннєві цілі за будь-яким показником (вибракувані посіви реєструють як сортові,а урожай з них використовують на товарні чи інші цілі).

Всі сортові документи виписуються агрономом, підписуються керівником і закріплюються печаткою. Всі графи повинні бути заповнені. Реалізація насіння, виробник якого не пройшов відповідної атестації і немає договору з установою-оригінатором сорту, забороняється законодавством.[13]

 

4. Стан насінництва в господарстві

4.1 Грунтово-кліматичні умови

Дослідження проводилися на дослідному полі ХНАУ ім. В. В. Докучаєва. Його територія розташована у східній частині Харківського району,20 км. від міста Харків. За своєю формою  поле  видовжене з заходу на схід на15 км., та з півдня на північ від 1,5 до4 км.

Поряд з полем розташована залізнична станція Рогань, а за три кілометри від поля пролягає автотраса Харків – Ростов. Таким чином, розташування  поля дає можливість для стійкого зв’язку з обласним центром та з іншими пунктами, дозволяє швидко реалізувати мало транспортабельну продукцію та насіння.

Спеціалізація дослідного поля в області рослинництва спрямована на виробництво елітного насіння зернових і зернобобових культур та багаторічних трав.  На дослідному полі вирощують насіння еліти, супереліти та першої репродукції основних сільськогосподарських культур.

Поле аграрного університету розташоване на водороздільному плато зі слабим схилом на південний схід, четвертої комплексної тераси р. Уда з висотою над рівнем моря172,5 м. в зоні південного лівобережного східного Лісостепу України.

В 2011 році на дослідному полі університету наукові дослідження проводили 6 кафедр і відділ насінництва. Сівозміни поля побудовані із розрахунку спеціалізації як  насінницького, так і тваринницького напрямку.

Дослідне поле знаходиться в зоні помірного континентального клімату. Клімат відрізняється нерівномірним розподілом недостатньо випадаючих опадів за вегетаційний період і значним коливанням температури.

Кліматичні умови дуже впливають у період вегетації на ріст і розвиток рослини, від них залежить майбутній врожай.

Сильні вітри спостерігаються в зимові місяці, коли вони здувають сніг з відкритих місць в балки і яри.

Значну шкоду в весняно-літній період наносять суховій південно-східного та східного напрямків.

При плануванні польових робіт велике значення має встановлення періодів з різними температурами повітря. Так, наприклад, дата переходу температури повітря через 0˚С прийнято за початок весни, а восени – за початок зими. Вегетаційний період починається тоді, коли температура повітря весною переходить через +5˚С. для теплолюбивих сільськогосподарських культур вегетаційний період характеризується температурою більше +10˚С.

За даними метеорологічної станції « Рогань », розташованої на дослідному полі ХНАУ, річні опади складають у середньому511 мм, по окремих роках є значні коливання – від 250 до840 мм. Накопичення вологи у ґрунті відбувається головним чином за рахунок осінньо – зимових опадів. В районі Харкова ґрунт промерзає в середньому на 52см. Найбільша глибина промерзання в лютому місяці.

Дослідне поле знаходиться в зоні помірно – континентального клімату, який відрізняється нерівномірним розподілом опадів за вегетаційний період із значним коливанням температур.

У вегетаційний період рослин найбільша кількість опадів випадає у червні, липні, причому їх значна частина випадає у вигляді злив, що відрізняються великою інтенсивністю. Такі опади малоефективні, так як більша їх частина стікає, викликає ерозію ґрунтів, тому накопичення вологи у ґрунті в умовах дослідного поля відбувається взагалі за рахунок осінньо-зимових опадів [ 8 ].

Вегетаційний період 2011 року був  сприятливим для росту та розвитку рослин ячменю. Опади у травні склали53,9 мм( таб.2.1.) – на18,9 ммбільше за багаторічні дані, а для ячменю умови зволоження у період кущіння є найбільш важливими, оскільки у цю фазу відбувається коренеутворення ячменю, а також формується зачатковий колос .

У червні спостерігалася велика кількість опадів194,6 мм., що на135,6 мм. більше від багаторічних даних. Така ситуація була позитивна для отримання нормальної зав’язуваності гібридів, але з іншого боку це призвело до розвитку значної кількості шкідників.

У липні температура підвищилася, опадів було достатньо і налив зерна протікав за нормальних умов.

Наприкінці вегетації погодні умови були сприятливими для повного достигання,  поступове підвищення температури дозволило зерну дозріти рівномірно. Загалом як ми бачимо погодні умови 2011 року склалися як найкраще і дали змогу рослина повністю розкрити свій потенціал.

 

Таблиця 1,2

Багаторічна та середньомісячна кількість температури повітря,опадів за даними  метеостанції 

 

Місяці

Температура, t 0C

Опади, мм

Декади

Середня за місяць

Багаторічна

Декади

Сума опадів  за місяць

Багаторічна

1

2

3

1

2

3

Квітень

5,2

5,7

13,7

8,2

8,3

16,4

36,5

1,0

53,9

35

Травень

14,9

16,8

20,1

17,3

15,4

26,8

4,9

14,9

46,6

49

Червень

21,4

21,1

19,0

20,5

19,2

0,3

51,2

143,1

194,6

59

Липень

20,8

24,3

23,8

23,0

20,5

48,2

0,0

42,8

91,0

71

Серпень

22,0

23,1

24,5

23,2

19,6

10,9

38,1

12,5

61,5

56

 

4.2. Організація насінництва на дослідному полі

Насінництво – це важлива ланка в організаційній структурі виробництві. Насінництво реалізує досягнення селекції шляхом розмноження насіння нових сортів і впровадження їх у виробництво.

Перед посівом насіння протруюють. Ячмінь високої репродукції піддають термічному знешкоджуванню передчасно (за 1,5-2 місяці до висівання) гранозаном 15кг/га з зволожуванням 5-10 л/т, озиму пшеницю – гранозаном. ТМТД з розрахунку 1,5-2кг/га.

Розташування насінницьких посівів проводять по кращім попередникам, найбільш продуктивних, чистих від бур’янів ґрунтах.

Посіви проводять в оптимальні строки для кожної культури. Посіви починають з більш високих репродукцій.

Для посіву використовують насіння тільки Ι категорії сортової чистоти та Ι класу посівного стандарту.

Догляди за сортовими посівами с/г культур насіннєвого призначення передбачає своєчасне проведення видових та сортових прополювань, механічні обробки міжрядь.

На кожному полі встановлюються таблиці з вказаним відділом, сівозміни, номеру поля, назву культури, сорту, репродукції, попередника та площі поля.

До збирання проводять апробацію посівів і складають маршрут комбайну.

Під час збирання , при переході з поля на поле, якщо на них збирають різні культури або сорти, проводять ретельне очищення комбайну. Перші 1-2 бункера йдуть на фураж.

Після збирання зерно очищують на насінне очисних машинах на току. Для окремих культур є спеціалізовані очисні машині “Петкус” , що дуже важливо.

Після збирання і очистки насіння від кожної партії відбирають середній зразок, який відправляють в районну Державну насіннєву інспекцію для проведення аналізу на посівні якості, де будуть видані “Посвідчення про кондиційність насіння”.

Відтворення насіння еліти ярого ячменю відділ насінництва здійснює за загальноприйнятою схемою насінництва, яка включає такі ланки׃

  1. Розсадник розмноження 1 року(розсадник відбору).
  2. Розсадник розмноження 2 року(розсадник насіння).
  3. Розсадник випробування першого-третього року.
  4. Супереліта.
  5. Еліта.

Розсадник розмноження 1 року закладається оригінальним насінням, тобто насінням кращих рослин. Кількість родин залежить від плану вирощування елітного насіння за сортами-300-500 родин.

Основне завдання, яке виконують у цьому розсаднику – це найбільш можливе розмноження насіння із збереженням його чистосортності, типовості та високих урожайних якостей.

Розсадник розмноження 2 року закладають кращими родинами, відібраними з розсадника розмноження 1 року. Тут має бути не менше 100 родин.

Прийом вирощування еліти цих  направлені перш за все на формування високоякісного насіння. Важливо не тільки виростити урожай, але і одержати крупне, вирівняне, здорове насіння, здатне відтворювати у потомстві всі цінні ознаки сорту. Досягається це підбором кращих попередників, співвідношення доз мінеральних добрив, оптимальними строками сівби, а також своєчасним збиранням і обробітком зерна.

Посіви розміщали в спеціальних насінницьких сівозмінах, які забезпечують збереження високої сортової чистоти насіння.

Основою виробництва с/г культур є добре влагоджене насінництво.

Головне завдання насінництва׃ розмноження сортового насіння при одночасному поліпшенні і підтриманні сортових якостей для проведення сортовипробування.

 

Таблиця 3

 

Площа посіву й урожайність сортів культури.

 

Культура Сорт Вид посіву Площа, га Урожайність, ц/га
Ячмінь ярий Джерело товарний

540

48,1

насінницький

54

52,9

Соя Романтика товарний

540

20

насінницький

54

22

Озима пшениця Донецька 48 товарний

540

50

насінницький

54

60

Кукурудза

Бастіон МВ

товарний

540

75,3

насінницький

-

-

 

Аналізуючи таблицю 3 можна сказати,що при вирощуванні ячменю ярого, сорту Джерело площа товарного посіву становило540 га, з урожайністю 48,1 ц/га; насінницький посів склав54 га, урожайність 52,9.

При вирощуванні сої, сорту Романтика з площею товарного посіву в540 га, урожайність склала 20 ц/га, насінницький посів54 га, з урожайністю в 22 ц/га.

Озима пшениця, сорт Донецька 48, товарний посів540 га, урожайність 50 ц/га, насінницький посів54 га, урожайність 60 ц/га

Кукурудза , сорт Бастіон МВ, товарний посів540 га, урожайність склала 75,3 ц/га.

 

 

 

 

Таблиця 4

Питома вага насіння різних репродукцій польових культур на дослідному полі 

Культур Сорт, гібрид Вид посіву Еліта, га Репродукційне насіння, га
перша друга третя
Ячмінь ярий Джерело Товарний   340 200  
насінницький 54      
Соя Романтика Товарний   350 190  
насінницький 54      
Озима пшениця Донецька 48 Товарний   240   300
насінницький 54      
Кукурудза Бастіон

МВ

Товарний   340   200
насінницький        

 

Аналізуючи таблицю 4 питома вага насіння різних репродукцій польових культур на дослідному полі ХНАУ можна сказати, що сорт Джерело займає площу товарними посівами першою репродукцією340 га, частка насіння другої репродукції становила200 га. Насінницькі посіви займають54 га.

Під соєю зайнято350 га, насінням першої репродукції та190 га, насінням другої. Еліту висіяно на54 га.

Озиму пшеницю висівали на240 га, насінням першої репродукції. Третя репродукція зайняла300 га. Частка еліти склала54 га.

Кукурудзу було висіяно насінням першої репродукції на340 га.200 габуло зайнято насінням третьої репродукції.

 

 

 

 

 

4.3.Розрахунки потреби в насінні та насінницьких площ

 

Таблиця 5

Культура , сорт Площа тов.посіву,га Норма висіву,ц/га Потреба в насінні на тов.посіви,ц Урожайність зерна,ц/га      Вихід  конд.насіння

 

 

%            ц/га

Площа насіннєв.ділян-ки,га Потреба в насінні на всю площу насіннєв.ділянок,ц
Ячмінь ярий

540

2,2 1269 48,1 60       28,8 44,06 96,9
Соя

540

0,4 297 20 60        12 24,75 9,9
Озима пшениця

540

2,4 720 50 60        30 24,2 57,6
Кукурудза

540

2,8 1593 45,4 60     27,24 58,4 163,7

 

Розрахунки на потребу насіння:

1. Площа товарного посіву ячменю ярого сорту Джерело становить540 га.

2. Норма висіву – 4,5 млн зерен на1 га, або 2,2 ц/га.

3. Урожайність зерна – 48,1 ц/га (табл 3).

4. Вихід кондиційного насіння з1 га– 60% (48,1 ц/га * 0,6 = 28,8 ц/га ).

5. Розмір страхового фонду насіння – 15% від загальної площі насіння.

6. Потреба в насінні ячменю сорту Джерело становить:

540 га(табл. 3) * 2,2 ц\га + 15% (страховий фонд ) = 1269

7. Площа насінницької ділянки ячменю при виході кондиційного насіння 28,8 ц/га (48,1*0,6 = 28,8)становить44,06 га(1269 ц : 28,8 ц/га =44,06 га).

8. Потреба в насінні еліти на всю площу насіннєвої ділянки становить  96,9 ц (44,06 га* 2,2 ц/га = 96,9

Таким чином, потреба в насінні на всю площу товарного посіву ячменю сорту Джерело складає 1269 ц, площа насіннєвої ділянки для його вирощування повинна становити 44,06.

 

Таблиця 6

Розрахунки наявності насіння на всю площу товарних посівів,  зернобобових та інших культур для дослідного поля

 

Культура ,

сорт

Площа насіннєвого посіву,га

Урожайність зерна,ц/га

Вихід конд.насіння

%              ц/га

Валовий збір насіння з усієї площі насін.ділянок,ц

Ячмінь ярий

54

52,9

60        31,74

1714

Соя

20

22

60         13,2

264

Озима пшениця

60

60

60           36

2160

Кукурудза

-

-

-

-

 

Розрахунки:

1. Площа насіннєвого посіву ячменю сорту Джерело становить54 га.

2. Урожайність зерна – 52,9 ц/га.

3. Вихід кондиційного насіння з1 га– 60%.

4. Вихід кондиційного насіння з1 га– 31,74 ц/га (52,9*0,6)

5. Валовий збір кондиційного насіння (наявність насіння ) становить:54 га* 31,74 ц/га = 1714 ц.

 

 

 

 

Таблиця 7

Баланс і план використання насіння на дослідному полі 

 

Культура Сорт ,гібрид Потреба в насінні,ц Наявність насіння,ц Баланс насіння,(± до портеби) План використання насіння
Ячмінь ярий Джерело

1269

1714

445

товарні цілі

Соя Романтика

297

264

-33

закупка

Озима пшениця

Донецька 48

720

2160

1440

насіннєві цілі

Кукурудза

Бастіон МВ

1593

-

-

закупка нсіння

 

Таким чином, при потребі  в насінні в обсязі 1269 ц, на дослідному полі було одержано 1714 ц  насіння ячменю цього сорту. Залишки насіння (445 ц ) можна закласти в страховий, обмінний фонди, або продати, а за одержані кошти закупити необхідне насіння іншої культури, чи використати для господарських потреб.

 

 

4.4.Технологія вирощування,збирання та післязбиральної                                      

                                 обробки насіння

 

Ярий ячмінь  – одна з високоврожайних зернових культур, яка має велику питому вагу у зерновому балансі країни. На Україні він займає друге місце після озимої пшениці.Різноманітне використання зерна ячменю

(кормові, продовольчі цілі, для виробництва пива) визначає на нього постійний попит.Зерно ярого ячменю за кормовими цінностями переважає пшеницю, кукурудзу та інші зернові культури, краще збалансоване за амінокислотним  складом.Більше як половину валового збору в Україні використовують на корм і близько 20% для виробництва пива.

Виробництво пивоварних сортів ярого ячменю сконцентровано в

основному у лісостепових районах , природно-кліматичні умови  яких дозволяють одержувати зерно з високими технологічними показниками.

Місце в сівозміні

За своїми біологічними особливостями розвитку ярий ячмінь найбільш скоростиглий серед зернових культур. Період його вегетації залежить від умов вирощування та сорту, триває 84-96 днів.  Раціональне розміщення ячменю в спеціалізованих сівозмінах є одним з резервів збільшення врожаю.Ярий ячмінь  – культура вимоглива до родючості ґрунту, що пояснюється його біологічними властивостями  – слаборозвиненою кореневою системою з низьким рівнем  засвоювання важко доступних форм елементів живлення з ґрунту та стислим строком інтенсивного нагромадження поживних речовин.[12]

Попередники

Для ярого ячменю найкращими являються попередники, що залишають після себе чисту від бур’янів площу з достатніми запасами поживних речовин. Ячмінь для пивоварної промисловості краще розміщувати після просапних попередників: кукурудзи на зерно та силос, картоплі, цукрових буряків та зернобобових культур. Необхідно відзначити що цукрові буряки, які дуже висушують ґрунт, є добрими попередниками ячменю лише в  зоні достатнього зволоження.

Зернові культури як попередники менш придатні для ярого ячменю, бо при цьому рослини сильно пошкоджуються спільними хворобами, нерівномірно дозрівають, а тому врожай знижується в середньому на 4-6 ц/га.

 

Обробіток ґрунту

 

Для одержання високих урожаїв ячменю необхідно дотримуватись

відповідної системи обробітку ґрунту. Вона повинна враховувати родючість

ґрунтів, кліматичні та погоди  умови, рельєф місцевості, агротехнологічні карти на кожне поле сівозміни. Така система складається з основного (зяблевого) та передпосівного обробітків і залежить від попередників.При вирощуванні ячменю після цукрових буряків, картоплі ґрунт залишається чистим від бур’янів і розпушеним. Тому такі поля не лущать, а відразу проводять оранку на  глибину 20-22 см. Зяблева оранка має значні переваги перед весняною. Урожай ярого ячменю після веснооранки знижується на 10-30%. Зяблева оранка забезпечує в посушливі  роки краще використання осінньо-весняних опадів, а в дощові  – швидше прогрівання ґрунту. А це дозволяє в свою чергу висівати ячмінь в ранні строки.Для забезпечення кращого заорювання рослинних решток кукурудзи після збирання попередника відразу лущать стерню дисковими лущильниками в двох напрямках на глибину 8-10 см. Зяб орють на глибину 25-27 см.

Значно впливають на врожай ячменю строки зяблевої оранки. При

ранньому піднятті зябу (вересень  – початок жовтня), забезпечуються добрі умови для життєдіяльності мікроорганізмів, які розкладають органічні рештки ,   у результаті в ґрунті нагромаджується більше поживних елементів.

Створюються сприятливі умови для знищення бур’янів восени і весною. Крім

того, гинуть личинки шкідників і дорослі жуки. а також спори грибків. Отже

раннє підняття зябу має переваги перед пізнім.Передпосівний обробіток ґрунту під ячмінь складається з ранньовесняного боронування культивації. Боронування проводять при фізичній стиглості ґрунту, який добре розробляється. Ранні боронування перезволоженого, особливо важкого ґрунту призводять до переущільнення, поганої розробки, що пригнічує рослини, призводить до зниження урожайності ячменю. У роки із затяжною холодною весною на важких перезволожених ґрунтах боронування можна не проводити, а відразу починати з передпосівної культивації. Звичайно в нормативних умовах для створення оптимальної для посіву будови посівного

шару., достатньо провести боронування у два сліди і передпосівну культивацію з боронуванням.[13]

 

Система удобрення

 

Ячмінь відрізняється підвищеними вимогами щодо рівня живлення. Це пояснюється дуже коротким вегетаційним періодом , та дуже швидким засвоєнням поживних речовин. За виносом поживних речовин ячмінь мало

відрізняється від озимих культур. Для формування 1 ц зерна разом із соломою ячмінь приблизно використовує, кг: азоту  – 2,5-3, Р2О5 – 1-1,5 та К2О  – 2-2,5. Поглинання головних елементів живлення рослинами ячменю протягом вегетації відбувається нерівномірно. Найбільша потреба в поживних речовинах збігається з двома важливими періодами в житті рослин: періодом кущіння і початком стебло-утворення  та періодом закладання, формування і наливу зерна.

Отже, найбільша потреба рослин ячменю в азоті спостерігається в період від початку кущіння до колосіння. Критичний період у рослин щодо наявності азоту спостерігається від початку кущіння до виходу рослин  у трубку. За нестачі азоту в цей період ріст та розвиток рослин пригнічується, порушується процес утворення генеративних органів, що призводить до різкого зниження врожаю. На початку вегетації дуже важливо забезпечити ячмінь фосфором, що сприяє інтенсивному розвитку кореневої системи і поліпшує поглинання рослинами поживних речовин.Калій сприяє зміцненню соломини, підвищенню посухостійкості та стійкості рослин проти шкідників та хвороб, поліпшенню водообміну, прискорює надходження пластичних речовин у генеративні органи, внаслідок чого збільшуються величина та виповненість зерна. Отже, для вирощування високих урожаїв ячменю важливо, щоб рослини були забезпечені елементами живлення від самого початку вегетації.

Ячмінь відрізняється від інших зернових культур ще й тим, що основний урожай культура формує на головному пагоні. Щоб не допустити розвитку бічних пагонів, треба забезпечити задану густоту насадження – 400-500 рослин на 1 м2та оптимізувати азотне живлення.

Особливе значення для живлення ячменю має внесення азотних добрив, їх вплив на врожай і якість продукції значно вагоміший ніж фосфорно-калійних, тому допущені під час внесення добрив помилки виявляються значно гостріше.За нестачі азоту відбувається слабке кущіння, посилюється редукція потенційно продуктивних пагонів, колосків, знижується фертильність квіток, скорочується вегетаційний період. Оптимальні норми фосфорних та калійних добрив під ячмінь – по 45-60 кгРК. На ґрунтах, бідних на азот, норму азотних добрив збільшують.Під час вирощування сортів ячменю, зерно яких використовують для виробництва пива, норму азотних добрив зменшують, а на чорноземах вносять половину рекомендованої норми. Для одержання зерна, яке було б придатне для виробництва пива, необхідно, щоб рівень калійного живлення переважав над азотним та фосфорним. Для вирощування кормового та харчового ячменю

вносять підвищені норми азотно-фосфорних добрив на відносно зниженому

калійному фоні.

Серед зернових культур ярий ячмінь один з найвибагливіших до родючості ґрунту.Дослідження свідчать, що для отримання 6,5-7,0 т/га зерна ярого ячменю рівень удобрення повинен становити N60-90P45-60K60-90. Також встановлено, що при вирощуванні ярого ячменю на пивоварні цілі доза азотних добрив на повинна перевищувати N60.

В дослідженнях проведених ТОВ «РАПСОІЛ» протягом 2008-2010 років встановлено позитивний вплив на ріст врожайності зерна ярого ячменю нових видів мінеральних добрив на основі халатних форм макро- і мікроелементів при позакореневому їх застосуванні. Так при дворазовому позакореневому внесенні в баковій суміші з пестицидами 10% в.р. сечовини і органо-мінерального добрива «Фурор» в дозі 3 л/га. урожайність зерна ярого ячменю збільшувалась на 0,7 т/га.

Сівба

 

При сівбі крупним, добірним насінням урожай ячменю підвищується на 3,5 ц/га і більше. При цьому поліпшується якість та екстрактивність зерна. В такому насінні більше поживних речовин, тому молоді рослини краще ростуть, розвивають міцне коріння, раніше починають кущитися, виходити в трубку й колоситись.

За своїми біологічними особливостями ярий ячмінь належить до культур раннього строку сівби. Його насіння може проростати при температурі 1-2°С. Оптимальна температура для проростання  – 20-22°С. Проте тривале похолодання навесні негативно впливає на ріст і розвиток рослин. У період цвітіння і формування зерна рослини дуже чутливі до незначних приморозків.Час сівби ячменю визначають залежно від кліматичних умов. При цьому орієнтуються не лише на температуру ґрунту чи повітря, прохолода не повинна затримувати сівбу, якщо ґрунт спілий і не лише до робочих органів сільськогосподарських машин. Це особливо слід врахувати при малій кількості опадів у цей період, коли волога з ґрунту швидко випаровується, а її нестача знижує польову схожість насіння. Запізнення з сівбою ярого ячменю в умовах Лісостепу призводить до зменшення урожаю та зниження якості зерна.

Густота стеблостою регулюється встановленням норми висіву, яка

визначається в мільйонах схожих зерен на гектар. При цьому вводять поправки на масу 1000 зерен і господарську придатність насіння.

За даними ТОВ “РАПСОІЛ” рекомендується висівати на багатих

агрофонах  3,5-4 млн./га, на середніх 4,0-4,5, на бідних 4,5-5,0 млн./га насінин.

Глибина загортання насіння повинна забезпечувати своєчасні, дружні і повні сходи. При сівбі ярого ячменю враховують біологічні особливості росту і розвитку кореневої системи та рослин. Ячмінь утворює вузол кущення на глибині 2-3 смотже глибина загортання насіння повинна становити на важких ґрунтах у вологих умовах 3-4 см, а на більш легких при нестачі вологи у ґрунті 4-5 см. Слід пам’ятати, що глибоке загортання насіння послаблює процеси росту, значно продовжує період проростання, а частина паростків не досягає поверхні ґрунту і пошкоджується гнильними мікроорганізмами. Мілке ж загортання насіння знижує його польову схожість, внаслідок чого сходи нерівномірні.

Спосіб сівби

Продуктивність зернових колосових значно залежить від рівномірного розподілу насіння на площі, що дозволяє рослинам найефективніше використовувати воду, поживні речовини та енергію сонця.

Догляд за посівами

Під час догляду за посівами треба звертати особливу на те, щоб засіяні площі були закотковані кільчасто-шпоровими котками, особливо в посушливі роки. Воно зменшує висихання ґрунту на глибині загортання насіння, прискорює його проростання. Це сприяє появі повних і дружніх сходів. Завдяки післяпосівному коткуванню створюються кращі умови для більш раннього утворення вторинної кореневої системи, а отже ліпшого розвитку рослин.

Система захисту рослин

Отримання високих і стабільних врожаїв зерна ярого ячменю не можливо без застосування інтегрованої системи захисту рослин. Сучасна інтегрована система захисту рослин передбачає: протруювання насіння; знищення бур’янів за допомогою гербіцидів; застосування стимуляторів росту рослин і захист рослин від хвороб і шкідників за допомогою сучасних високоефективних фунгіцидів і інсектицидів.

Протруювання насіння ярого ячменю дозволяє в значній мірі контролювати і обмежувати розвиток таких небезпечних хвороб, як кореневі

гнилі, летюча і тверда сажка. За 3-5 днів до сівби насіння знезаражують системними препаратами: Байтам Універсал 19,5% з.п (2 кг/т), Вітавакс 200ФФ 34% в.с.к. (2,5-3,0 л/т), Вінцит 050 CS к.с. (2 л/т), Вітал 14% в.с.к. (0,5 л/т), Девідент Стар 036 FS т.к.с. (1,5 л/т), Раксіл- Екстра 51,5% т.к.с. (2 л/т), Лоспел 12,5% в.м.с. (0,9-1,2 л/т).

Для захисту рослин ярого ячменю в період активної вегетації від таких хвороб, як борошниста роса, гельмінтоспоріозні плямистості (смугаста, темно-бура, сітчаста), застосовують наступні фунгіциди: Альто Супер 330 EC к.е. (0,5 л/га), Колосаль 25% (1,0 л/га), Фалькон 46% к.е. (0,6 л/га), Фолікур БТ 22,5% к.е. (1,0 л/га).

Для знищення бур’янів в посівах ярого ячменю в фазу кущення застосовують такі гербіциди як Арітокс 50% в.р. (1,0-1,5 л/га), 2,4  -700в.р. (0,8-10 л/га), Діален Супер 464 SL в.р.к. (0,7 л/га), а починаючи з фази вихід в трубку можливе застосування лише препаратів з групи похідних хлорфенілсечовини. Це такі гербіциди, як Гроділ Ультра 75% в.г., Гранстар 75% в.г. (15-20 л/га), Калібр 75% в.г. (40-50 л/га), Лареп 60% з.п. (8-10 т/га), Лінтур 70 WG в.т. (120 л/га).

З метою обмеження розвитку шкідників п’явиці, попелиці, трипсів, клопа шкідливої черепашки та інших за умов помірно теплої погоди доцільно внести препарати перетроїдної групи: Фастак 10 к.е. (0,15 л/га), Карате Зеон 050 CS м.к.е. (0,15 л/га), Сумі Альфа 5% к.е. (0,25 л/га). За умов спекотної погоди, кращий ефект матимуть фосфорорганічні препарати типу: Бі-58 Новий 40 к.е. (1,2 л/га). Дана дім 40 к.е. (1,2 л/га), Золон, 35 к.е. (1,5 л/га) та інші. Також можливе застосування вище зазначених препаратів в половинних дозах за одночасного їх внесення, наприклад: Дана дім (0,6 л/га) + Сумі Альфа (0,125 л/га), Бі-58 (0,6 л/га) + Карате Зеон (0,08 л/га).

Збирання врожаю

Для одержання якісного зерна важливо правильно визначити початок збирання і режим обмолоту. Завчасне збирання призводить до значного погіршення пивоварних якостей зерна, головним чином, за рахунок підвищення вмісту білка.

Збирання двохфазним способом починають у фазі воскової стиглості при вологості зерна 28-30%. Цей спосіб дає можливість розпочинати жнива на 3-5 днів раніше. Між скошуванням та підбиранням валків не можна дотискати великого розриву, бо це призводить до проростання зерна у валках за будь  -якої погоди. Щоб валки добре провітрювалися, залишають стерню заввишки 13-15 см. До обмолоту приступають відразу ж після їх просихання, коли вологість зерна складає 15-16%.

Однофазним способом збирають при повній стиглості зерна, коли його вологість зменшується до 14-17%. Максимального економічного ефекту можна досягти при поєднанні обох способів збирання.При збиранні потрібно постійно контролювати режим обмолоту, який встановлюється таким чином, щоб повністю виключити травмування зерна.Тривалість оптимального періоду збирання ячменю, при якому втрати бувають мінімальними, складає 4-6 днів. При перестоюванні спостерігається поникнення та надломування соломини під колосом; втрати через несвоєчасність збирання можуть сягати 15- 20% і більше.

Зерно, яке надходить з поля, підлягає терміновій первинній очистці та просушуванню до 14-15%.

Не можна збирати ячмінь у недозрілому стані, особливо, коли він

призначається для пивоварних цілей, бо в ньому ще не закінчились процеси

утворення високомолекулярних білків. Як відомо, ячмінь менш стійкий до

осипання ніж інші зернові культури: зерно в колосі утримується слабо, в нього легко обламується колосовий стрижень, а під час дощів і стебло. Втрати врожаю ярого ячменю при збиранні на п’ятий день після настання повної стиглості зерна можуть становити 3-4 ц/га, а на десятий  – понад 5 ц/га. При цьому знижується також його якість. Якщо збирати зерно у повній стиглості, воно матиме більше крохмалю. Збирання ячменю на десятий день після початку повної стиглості знижує масу  1000 зерен на 2-4 гі натуру – на 4-10 г/л. Тому правильне визначення збиральної стиглості зерна має важливе значення.Післязбиральне оброблення насіння передбачає його сушіння,очищення і сортування, доведення до посівних кондицій та тривалого зберігання.При виконанні цих операцій слід суворо дотримуватися заходів щодо запобігання механічному засміченню насіння.[15]

 

 

4.5.Контроль за якістю насіннєвих фондів

 

З метою забезпечення всіх виробничих посівів, насінням кращих сортів і гібридів проводиться сортовий та насіннєвий контроль сортових посівів і насіння одержаного з них. Цю роботу здійснюють спеціалісти державних с/г органів,спеціалісти і керівники господарств. Насіннєвий контроль здійснюють під час виробництва насіння,заготівлі,зберігання та підготовки до сівби спеціально створеного службою державної насіннєвої інспекції. Для  оцінки якості насіння господарства направляють в інспекцію для лабораторного аналізу,середні зразки насіння відібрані із вихідного зразка. Відбирання  проб насіння  оформлюють актом у двох екземплярах,яку підписують особи,що брали участь у відборі проб і скріпляють печаткою господарства. Один екземпляр залишають в господарстві,другий разом  з пробою насіння відправляють у державно-насіннєву інспекцію протягом двох діб з часу відбору. У лабораторії перед визначенням якості насіння проводять його оцінку колору,блиску,щуплістю запахом. Посівні якості починають визначати встановленням чистоти насіння. Після цього аналізу визначають схожість шляхом пророщування 4-х проб по 100 шт. на фільтрувальному папері або у зволоженому піску. Ростки підраховують двічі у строки установленні стандартом. Результати підрахунків всодів за перший і другий строк складають процент схожості. Зараження насіння хворобами визначають такими методами: макроскопічний,біологічний,визначення зараженого насіння, люміністентний (грунтується на базі здорового і ураженого насіння) –насіння світиться різними кольорами при опроміненні ультрафіолетовим промінням.[11]

 

Таблиця 8

Сортові якості насіння  ячменю ярого на дослідному полі

 

Культур, сорт Репродукція Сортова чистота, % Ураженість посівів сажкою, %

Важко-відокремлювані ,%

 

летюча  

 

тверда

 

культурні   

 

бур´яни

Ячмінь ярий ,

Джерело

Еліта

Перша

Друга

третя

 

99,9

99,7

98,5

96,4

-

-

-

1

-

-

-

1

-

-

-

1

-

-

1

-

 

Виходячи з таблиці 8 можна стверджувати, що сортова чистота еліти сорту Джерело становить 99,9 %, першої репродукції 99,7 %, другої репродукції 98,5 %, третьої – 96,4 %. Ураженість посівів сажкою була незначна і склала 1 %. Також 1 % становила забур’яненість.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 9

Посівні якості ячменю ярого на дослідному полі

 

Культу-ра,сорт Репроду-кція Вологість

насіння,%

Енергія проростан-ня,% Схожість насіння,

%

Маса

1000

насін-нин.г

Посівна придат-ність,%
Ячмінь,

Джерело

еліта

14,5

92

98

41

97

перша

14,5

90

95

39

95

друга

14,5

89

90

38,5

88,6

третя

14,5

88

90

38

86,7

 

Посівні якості ячменю ярого по репродукціям становили: вологість була однаковою по всім репродукціям і склала 14,5 %, найбільша енергія проростання у еліти – 92 %, першої репродукції – 90 %, у другої – 89 %, і найнижча енергія проростання була відмічена у третьої репродукції 88 %. Схожість насіння була достатньо висока і коливалася в межах 98 – 90 %. Маса 1000 насінин становила41 гу еліти,39 гу першої репродукції,38,5 гу другої репродукції, і відповідно38 гу третьої репродукції. Найвищу посівну придатність має насіння еліти 97 %.

 

 

 

РОЗДІЛ 5. Економічна ефективність насінництва

 

 

Враховуючи постійне зростання п

попиту на зерно у світі, виникла потреба у визначенні зборів зерна в Україні. Однак, збільшення обсягів виробництва зернових на сьогодні залишається однією з найважливіших проблем агропромислового комплексу. Завдання полягає в отриманні високих урожаїв при якомога менших затратах праці і засобів.

Розвиток зернового господарства та підвищення його економічної ефективності неможливе без його наукового забезпечення. Насамперед потрібні науково обґрунтовані системи насінництва, оскільки селекція і насінництво – це фундамент зернового господарства. Система насінництва має вирішувати регіональні проблеми розвитку галузі. Насіння супереліти повинне репродуктуватися у дослідно-виробничих господарствах, зона діяння яких має поширюватись на спеціалізовані насінницькі господарства 5-10 адміністративних районів.

Зростання ефективності виробництва зернових пов’язане із збільшенням урожайності і зниження затрат праці на її вирощування. Так, як виробництво та його ефективність відображають вплив комплексу взаємопов’язаних факторів, то формуючи її рівень, визначають тенденції розвитку. Для оцінки економічної ефективності виробництва зерна використовують відповідний критерій і систему взаємопов’язаних показників, які характеризують вимоги економічних законів і вплив різних факторів.

Економічна ефективність виробництва зерна визначається відповідно як ефективність галузі, а також господарської діяльності сільськогосподарського підприємства і окремих заходів. Залежно від цього використовують різні економічні показники, які повинні бути органічно взаємопов’язані і відповідати критерію ефективності.

При оцінці економічної ефективності виробництва зерна в господарствах і підприємствах необхідно правильно визначити систему взаємопов’язаних показників, які повинні найбільш об’єктивно відображати її рівень. З цією метою широко використовуються як натуральні, так і вартісні показники виходу продукції з урахуванням її якості, які є вихідними при визначенні економічної ефективності виробництва зерна.

Система показників економічної ефективності виробництва зерна включає такі показники, як урожайність, продуктивність праці, собівартість, ціна реалізації, рівень рентабельності.

Для одержання порівняних величин витрат і результатів обсяг виробленої однорідної і різнойменної продукції обчислюють у вартісному виразі. Найважливішими показниками, що характеризують обсяг виробництва зерна (результат) є вартість валової і товарної продукції господарства, на основі яких можна розраховувати чисту продукцію, а також прибуток.

Система показників економічної ефективності виробництва зерна першого порядку включає: урожайність – найважливіший результативний показник землеробства. Рівень урожайності відображає вплив економічних і природних умов, а також якість організаційно-господарської діяльності сільськогосподарських культур, її визначають на1 га.

Для зернових культур важливе значення має показник урожайності, що характеризує чистий збір на1 гапродуктивної площі, а також собівартість – індивідуальні витрати товаровиробника на одержання продукції

Також існує система показників другого порядку, яка включає: вихід кормових одиниць та перетравного протеїну на1 гапосіву, на 1 ц зерна, ціну реалізації, прибуток з розрахунку на 1 ц, рівень рентабельності.

Кількісне співвідношення валового збору зерна до понесених витрат на його виробництво або урожайність до витрат на1 гапосіву визначають рівень економічної ефективності виробництва зерна.

Показники економічної ефективності сільськогосподарського виробництва розраховують і порівнюють за окремі роки або в середньому за останні три, п’ять років, які повинні характеризувати ефективність використання землі як основного засобу виробництва, рівень продуктивності праці, тобто ефективність використання трудових ресурсів, фондовіддачу і фондомісткість продукції, окупність виробничих витрат, рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва.

Для дослідження економічної ефективності виробництва зерна користуються певними визначеними методами. Всі агротехнічні заходи, меліорація земель, вкладення коштів на придбання і застосування техніки, затрати праці, організаційно-господарське удосконалення роботи підприємства відбиваються в підвищенні урожайності та збільшенні валового збору урожаю.

Отже, виходячи з вищесказаного, можна зробити висновок, що найважливішими показниками в зерновій галузі є урожайність та валовий збір урожаю. Для оцінки даних показників використовують два види спостережень:

-по-перше, це поточне спостереження. Суть його полягає в безпосередній реєстрації фактів у міру їх виникнення. Прикладом такого спостереження може бути облік виконання робіт, облік виробництва продукції. За даними поточного обліку складають статистичну звітність, яку подають у формі укрупнених періодів – місяць, квартал, рік.

-по-друге, це періодичне спостереження. Періодичним називають спостереження, при якому факти реєструються не регулярно, через певні проміжки (періоди) часу. Прикладом такого спостереження може бути заключний облік посівних площ, який проводять раз на рік після сівби ярих культур.

Показники ефективності визначаються за двома варіантами: співставлення валової продукції з трудовими та матеріальними затратами; співставлення чистої продукції з трудовими та матеріальними затратами.

Таблиця 10

 

Економічна ефективність насінництва на дослідному полі ХНАУ

      

 

Культура ,сорт

сорт

Вид посіву Урожайність, ц/га Виробничі затрати,

грн/га

Вартість продукції,

грн/га

Затрати праці на 1 ц, люд./год

 

Собіварті-сть 1 ц насіння,грн Ум.чист.дохід з 1га,грн Рівень рентаб.,%
Ячмінь ярий товарний

48,1

2,700

3027

100

56,1

7215 26
насіннєвий 52,9

4,500

23805

120

85

23850 53

 

Проведені розрахунки економічної ефективності насінництва на дослідному полі ХНАУ показують, що рівень рентабельності виробництва зерна залежить від рівня врожайності гібридів і сортів. Наприклад при врожайності  ячменю 48,1 ц/га, собівартість виробництва 1 ц зерна складала 56,1, а загальні витрати на1 гаскладали 2,700. Чистий прибуток з1 гасклав  7215 грн., рівень рентабельності 26 %. Таким чином ми отримали добрий прибуток від реалізації насіння ячменю ярого

 

Висновки

 

Багатовіковий дослід землеробства  показав, що один із найбільш надійних і економічно вигідних шляхів підвищення врожайності польових культур – це створення і впровадження у виробництво нових сортів та гібридів, які відповідають вимогам сучасних прогресивних технологій вирощування.

У більшості країн світу ведеться інтенсивна робота по створенню більш цінних сортів, удосконаленню методів і прийомів селекції, розробці її теоретичної бази.

Специфічною функцією селекції є створення нових с/г культур для збільшення виробництва та поліпшення якості вирощеної продукції. Впливаючи безпосередньо на підвищення продуктивність сільського господарства, селекція перетворюється на засіб виробництва.

Селекція розвивається в напрямку створення сортів і гібридів з високим адаптованим потенціалом, орієнтованим на конкретні екологічні умови.

З селекцією тісно зв’язане насінництво. Головною задачею насінництва є повніша реалізація досягнень селекції при збереженні в процесі розмноження сортів і гібридів усіх морфологічних ознак і біологічних властивостей насіння, формування високоврожайних властивостей в технологічній системі його виробництва.

Вирощування ячменю ярого в нашій країні  має давню історію, тому його сортове різноманіття періодично змінювалось. В більшості областей, районів і господарств обробляються переважно місцеві сорти популяції. Широку відомість отримали такі сорти як: Козак, Джерело, Докучаєвський 15, Мономах, Вакула, Адапт, Сталкер, Водограй, Геліос.

У наш час селекціонери створили багато сортів ячменю ярого, які відрізняються за відношенням до різних ознак, таких як: стиглість, потреба у волозі, потреба до родючості, схожість, посівні і сортові якості та ін.

Для одержання сортів нового покоління розпочалася робота з пошуку форм, стійких до ураження різними хворобами.

Головний напрямок селекції ячменю ярого – створення сортів універсального типу, що дає змогу отримувати високі врожаї вегетативної маси і зерна.

Повна реалізація можливостей сорту значною мірою залежить від рівня підготовки спеціалістів, які повинні знати генетичну природу та методи створення сортів і гібридів, причини погіршення якості сортів, способи використання позитивних модифікацій для виробництва насіння з високими посівними та врожайними властивостями.

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в LiveJournal

Оставить комментарий

Ваш email не будет опубликован.

CAPTCHA image
*

Вы можете использовать это HTMLтеги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>