Объявления

Звіт по сої

Міністерство аграрної політики і продовольства України

Харківський національний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва

 

Кафедра рослинництва

 

Звіт про виробничу практику

 

 

Науковий керівник:                                                                     Виконав: студент

доцент Огурцов Є. М.                                                            заочного відділення

агрономічного факультету

6 курсу 1 групи

Гарбуз А. О.

Харків – 2011

Зміст

      Вступ

 

  1. Огляд літератури

1.1  Історія культури

1.2  Народногосподарське значення сої

1.3  Морфобіологічні особливості сої

1.4  Ботанічні особливості сої

 

  1. Умови проведення досліджень

2.1  Агрокліматичні умови

 

  1. Науково – дослідна робота

3.1  Завдання досліду

3.2  Досліджувальний сорт сої

3.3  Характеристика досліджувальних біопрепаратів

3.4  Методика досліду

 

  1. Основні результати дослідження

 

Висновки

 

Список використаної літератури

 

ВСТУП

В останні роки в усьому світі зріс інтерес до такої бобової культури як соя. Що пояснюється рідкісним хімічним складом – в зерні сої міститься 38-40 % білка, 20 % жиру, 25-30 % вуглеводів, а також мінеральні речовини, ферменти, вітаміни, фітохімічні та інші речовини. Здавна в країнах Південно-Східної Азії використовують її харчові та лікувальні властивості. Високими кормовими якостями характеризується соєвий шрот.

Культура посідає тепер четверте місце у світі за площею посіву та обсягами виробництва після пшениці, кукурудзи та рису. Її називають стратегічною культурою. За останні 40 років світове виробництво зерна сої збільшилося в 5,9 рази. За прогнозами, при рості попиту на неї на внутрішньому і світовому ринках. Річні обсяги виробництва цієї культури вже найближчими роками можуть зрости до 200 млн. т.

Інтерес фахівців в Україні до культури зростає, бо за рахунок неї вже в багатьох вітчизняних сільськогосподарських підприємствах і в багатьох країнах успішно вирішується проблема білка, олії та зміцнюється економіка. Для ліквідації дефіциту харчового та кормового білка треба сповна використовувати соєвий білок та олію. В Україні соя раніше культивувалася, для її виробництва є сприятливі регіони. Затрати ж на вирощування сої мало чим відрізняються від затрат на вирощування, наприклад, кукурудзи чи соняшнику.

За попитом і конкурентоспроможністю на ринку вона перевищує інші білково-олійні і зернобобові культури. Про це переконливо свідчать значно більші обсяги виробництва сої і торгівлі нею та продуктами її переробки, ніж обсяги всіх інших білково-олійних культур разом узятих. Дуже цінним є й те, що завдяки цінній властивості біологічної фіксації, соя, як бобова культура значною мірою забезпечує свою потребу в азоті, синтезує екологічно чисту продукцію, покращує азотний баланс ґрунту, поліпшує екологію з одним з кращих попередників у сівозміні. Вона являє собою найбільший білково-олійний ресурс, який щорічно відновлюється на різних континентах із сприятливими для неї грунтово-кліматичними умовами і широко використовується. Бурхливий розвиток виробництва зумовлений величезним попитом на сою і соєві продукти на світовому і внутрішньому ринках.

 

Р03ДІЛ І.   ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1.         Історія культури

 

Соя відноситься до родини бобових (Leguminous Juss),  підродини метеликових ( Papilionacae Maub), роду гліцине (Glucine L.) (Лещенко А.К., 1962). Назва sojа  походить від китайського слова «шу» – боби (Сунь-син-дун, 1958). У землеробстві соя відома вже понад 6 тис. років. Більшість авторів батьківщиною культурної сої вважає Південно-Східну Азію і насамперед Китай (Енкен В.Б., 1952; Сунь-син-дун, 1958; Лещенко А.К., 1962; Жуковський П.М., 1964). Перші посіви сої в європейській частині нашої країни зробив агроном І.Г. Подоба у колишніх Херсонській і Тавричеській губерніях, про що він писав у збірнику херсонського земства за 1878 рік (Енкен В.Б., 1952).  Наприкінці минулого сторіччя нове пожвавлення інтересу до сої виникло у зв’язку з роботою І.Е. Овсинського. Його сорти висівалися не тільки в Росії, але й у Західній Європі і США. Вони стали вихідним матеріалом для подальших робіт із селекції, акліматизації і гібридизації (Лещенко А.К., 1962).

В Радянському Союзі планове введення сої у виробництво почалося в 1927 році. Цього року було засіяно 28,2 тис. га (Енкен В.Б., 1952). Особливо багато її сіяли в Україні. У 1932 році з 323 тис. га сої на долю України припадало 150 тис. га (Бухта В.К., 1965).

 

1.2.         Народногосподарське значення сої

З усіх зернобобових культур, оброблюваних у нашій країні, соя є найбільш ціною культурою. По багатству і розмаїтості життєво необхідних речовин у зерні вона не має собі рівних. Останні десятиріччя характеризуються винятковим розвитком її виробництва. Новий етап у використанні сої і принциповий напрямок науково-технічного прогресу в харчовій індустрії – розробка технології одержання текстурированих продуктів із сої, виробництво білкових гранул і волокон з наступним їх оформленням у різні види харчових продуктів – доповнювачів або замінників м’яса. Вживання в їжу соєвого молока й олії рекомендується при багатьох захворюваннях. Із соєвого лецетину виготовляються медичні препарати. Фахівці в області харчування, базуючись на низькому вмісті холестерину в соєвих продуктах, визначають сою як «ідеальну їжу для людини» (Горанов X., 1977).

Досить значна кормова цінність сої. Її можна використовувати для годівлі усіх видів тварин і птахів у вигляді борошна, макухи, шроту, білкових концентратів, молока, зеленої маси, сіна, сінажу, трав’яного борошна. У сі види кормів, одержуваних із сої, відрізняються порівняно високою поживністю і вмістом протеїну в одній кормовій одиниці (табл. 1).

Білки сої – єдині з рослинних білків, що містять майже всі незамінні амінокислоти, необхідні для утворення протеїну в організмі тварин. Вони складаються в основному з водорозчинних глобулінів і альбумінів (Лавриненко Г.Т., 1978). Соєвий протеїн найбільш дешевий у порівнянні з протеїном інших культур (Богданов Г.А., 1982).

Зерно сої відрізняється значним вмістом жиру (20-21 %), мікроелементів (176-215 мг/кг сухого насіння), вітамінів (В1 – 11-17,5; В2 – 2,1-2,7; ВЗ – 100-200; біотину – 0,2; РР – ЗО; Е – 600 мг/кг сухих насінин і ін..) (Лавриненко Г.Т. та ін.., 1978).

Поживність сої та інших зернобобових культур

(Лавриненко Г.Т. та ін.., 1978)

Культура

В 100 кг корма, кг

кормових одиниць

перетравного протеїну

Зелена маса

 Соя

20,7

3,5

Горох

16,0

2,8

Люпин кормовий

14,7

2,7

Боби кормові

16,0

2,6

Вика

17,0

3,7

Чина

21,0

4,4

Силос

 Соя 20,2 3,5
Горох 15,0 2,0
Люпин кормовий 17,7 2,8
Боби кормові 18,0 2,3
Вика 13,8 2,3
Чина 15,0 2,5

Зерно

 Соя 130,7 29,2
 Горох 114,0 19,5
 Люпин кормовий 110,7 27,1
 Боби кормові 115,0 23,7
 Вика 119,2 22,5
 Чина 109,3 21,6

Шрот

 Соя 118,3 39,1
 Соняшник 100,8 37,8
 Бавовник 97,3 31,4

 

Попит на зерно, макуху і шрот сої особливо зріс у зв’язку з переводом тваринництва на промислову основу. Господарства зараз гостро відчувають потребу в комбікормах, збалансованих по всім поживним речовинам. Важливе місце в рішенні білкової проблеми повинна зайняти соя. За науковими даними добавка всього 7,5-15% сої до пшениці підвищує ефективність зернофуражу майже вдвічі.

Поява скоростиглих сортів і розвиток зрошуваного землеробства дало можливість вирощувати сою не тільки в далекосхідній а і в європейській частині. При дотриманні усіх вимог агротехніки одержують гарні врожаї сої й в умовах Харківської області, про що свідчить багаторічний досвід передових господарств Зачепілівського, Лозівського, Зміївського, Борівського районів (Цибулько В.С. 1983).

 

1.3.         Морфобіологічні особливості сої

Виділено чотири основних групи сортів по ступеню реакції на зміну світлового режиму: дуже слабо реагуючі, слабо реагуючі, середньо реагуючі, сильно реагуючі. Більшість сортів пристосована до досить вузьких поясів широт, тому при вирощуванні сої важливо знати реакцію сортів на довжину дня.

Дослідами встановлено, що врожайність головним чином залежить від площі листків, що освітлюються прямими променями сонця. На підставі цього можна зробити висновок, що високі врожаї сої можливі тільки при високому коефіцієнті використання сонячної енергії, оптимальних умовах світлового режиму для кожної рослини.

Соя відноситься до групи теплолюбних культур. На підставі матеріалів повного Державної комісії із сортовипробування можна відзначити, що для повного розвитку сої залежно від умов вирощування і сорту необхідно від 1700° до 2900° при середньодобовій температурі не нижче 15°. Соя висуває підвищенні вимоги в період проростання насіння. За даними багатьох авторів мінімальна температура для проростання сої 10-12°, а оптимальна 15-20° (Лещенко А.К., 1962; Новак А.Г., 1964). Зниження температури помітно позначилося на уповільненні проростання і числі насінин, що загнили. Вимогливість сої до тепла не знижується упродовж всього періоду вегетації. Сприятливою середньодобовою температурою для росту і розвитку сої можна вважати 18-22°. Температури нижче 15° затримують розвиток сої. Зниження температури восени до 10-12° практично припиняє налив зерна і дозрівання. Незважаючи на те, що соя відноситься до числа теплолюбних культур, вона переносить заморозки краще, ніж квасоля. Заморозки на поверхні ґрунту не викликають значного ушкодження сходів.

Найвищий врожай сої за інших рівних умов виходить при достатнім зволоженні упродовж всього періоду вегетації. Разом з тим у перші періоди росту сої кількість води, що випаровується нею, невелика. З наростанням вегетативної маси вона збільшується. Більше всього рослина витрачає води в період від цвітіння до кінця формування бобів. Посуха під час цвітіння і наливу бобів як атмосферна, так і ґрунтова, негативно впливає на продуктивність сої.

Соя не пред’являє великих вимог до ґрунту. Її вирощують на чорноземах, каштанових і підзолистих ґрунтах різного механічного складу, від супісей до важких суглинків. Вона добре росте при відносно близькому стоянні ґрунтових вод, але не переносить кислих, заболочених ґрунтів і солончаків. Такі ґрунти без відповідного поліпшення для сої непридатні . Соя витримує ґрунти з рН від 5 до 8, причому оптимальним для неї є рН 6,5-7,0 .

 

1.4.         Ботанічні особливості сої

Культура соя – Glусіnе hispida Мах – трав’яниста рослина. Головний корінь у верхній частині товстий, але через 10-15 см швидко зменшується в діаметрі не відрізняється від бічних коренів, що у свою чергу, багаторазово гілкуються. Коренева система розвивається в основному в орному шарі на глибині до 30 см, але окремі корені досягають глибини до 2 м, що визначається особливостями сорту, вологістю, температурою, типом ґрунту й обробкою. Через сім-десять днів після появи сходів на головному і бічному коренях утворюються бульбочки, що викликано проникненням бульбочкових бактерій.

Сходи спочатку являють собою великі зелені сім’ядолі; пізніше з’являються два прості листки. Підсім’ядольне коліно зелене або пофарбоване антоціаном у фіолетовий колір різної інтенсивності. Кущ дуже варіюється по висоті, від карликових форм у 20-25 см до високорослих у 1,5-2 м. Стебла і гілки досить різні 10 грубості. Тонкостеблеві форми часто схильні до вигинів і завивання, нерідко полягають, є що стеляться. Число гілок – два-п’ять і більше. Затінені рослини гілкуються менше. Гілки звичайно розташовуються в нижній частині стебла (від 14 – 18 см). Чим вище вони розташовані, тим більше сорт придатний для механізованого збирання. Форма куща залежить від кута відходження гілок, їх числа і довжини. Вона буває розкидистою, стиснутою, напівстиснутою, шаровидною, пірамідальною, канделяброподібною і ін.

Листки складні, трійчасті, різної величини і форми; із прилистками в основі. Форми і розміри листів міняються по ярусах. Листки верхнього ярусу часто дрібніше і вужче листків, розташованих у середній частині рослини. Листки і вся рослина, за винятком віночка, покриті густими волосками.

Квітки дрібні, зібрані в суцвіття – китиця. Суцвіття розташовані в пазухах листків, на верхівці стебла і на гілках. Число квіток варіює від 2-4 у мало квіткових суцвіттях, до 25 і більш у багатоквіткових. У основі квітконіжки мається прицвітник, а в основі чашечки – два маленьких прицвітника. Віночок білого або фіолетового з різною інтенсивністю фарбування. Тичинок десять, з них дев’ять дорослих. Пиляки з трьох-чотирьох гніздами. Рильце плоске. Запилення здійснюється, коли віночок ще щільно закритий. Він відкривається через 15-20 хвилин після проростання пилку. Перехресне запилення незначне – 0,3-0,5 %. Боби від вузьких до широких (0,5-1,4 см), від коротких до довгих (2-6 см). Насінин у бобі два-три, рідше один і чотири. Колір бобів від світлого до майже чорного. Боби на рослині розташовуються звичайно рівномірно. Число їх на кущі, залежно від прийомів оброблення, грунтово-кліматичних умов і сорту коливається від одиночних до 300-400. У ранніх сортів боби розташовані на рослині нижче, ніж у більш пізніх, у загущених посівах або при пізньому терміну посіву боби розташовані вище.

Насіння різноманітне по величині і кольору. Вага 1000 насінин змінюється від 60 до 425 г. Переважає жовтий колір; зустрічається зелений, коричневий і чорний. Колір сім’ядоль жовтий, рідше зелений. За формою насіння від кулястої до овально-плоскої. Рубчик у жовтонасіннєвих форм світлий (Арабаджиєв С.Д. і ін.., 1981).

 

  1. 2.        УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Територія Дослідного поля ХНАУ імені В.В. Докучаєва знаходиться у східній частині Харківської області. Від садиби до центру міста Харків 25 км. За своєю конфігурацією вона витягнута з заходу на схід на 15 км, а з півдня на північ від 1,5 до 4 км. Центральна садиба в центрі землекористування.

Поряд з садибою знаходиться ж.д. станція «Рогань», а на відстані 3 км від садиби знаходиться автомагістраль Харків-Ростов з’єднання з садибою асфальтовою дорогою. Це дає можливість швидко реалізувати продукцію.

Дослідне поле є учбово-дослідною базою для підготовки висококваліфікованих спеціалістів для сільськогосподарського виробництва, для проведення науково-дослідної роботи кафедр ХНАУ імені В.В, Докучаєва.

 

2.1.         Агрокліматичні умови

Експериментальні посіви проводились в 2011 році. На дослідному полі ХНАУ імені В.В. Докучаєва, розташованого на південно-східній частині міста Харкова на четвертій терасі річки Уди з найвищою точкою над рівнем моря 177,5м.

Рельєф полів, де розташовувались дослідні ділянки має рівне водорозділове плато з слабо пологим схилом. Ґрунтові води залягають на глибині 16м і на водний режим в зоні розташування основної маси коренів сої впливу не завдають.

Згідно умов ґрунтоутворення та характеру виникнення ґрунтів, земельний масив дослідного поля характеризуються багатим різноманіттям. Підчас ґрунтового обстеження виділено 38 ґрунтових видів. За агрономічними показниками якості ці ґрунти можна об’єднати в 15 агро- виробничих груп. Перша група, чорноземи потужні не змиті, слабо змиті та змиті на лесових та інших породах. Ґрунти даної агро-групи складають основні масиви орних земель де були розміщенні досліди, гумусу в орному шарі 5-6 %, загальний гумусовий горизонт складає 110 – 120см,       рН 6,45 – 7,35.

Клімат зони Лісостепу України, к якій належить територія дослідного поля ХНАУ, носить помірно – континентальний характер, причому континентальність збільшується з заходу на схід. Ця зона характеризується нерівномірним надходженням опадів за вегетаційний період та значним коливанням температури. Згідно багаторічних даних Роганської метеостанції середньорічна температура повітря складає + 6,2С, найбільш спекотний місяць – липень та серпень, а найбільш холодні – січень та лютий.

Сума опадів за рік, згідно багаторічних даних, становить 511мм. Найбільша кількість опадів випадають в травні, червні, липні, значна їх частина випадає в вигляді ливней.

Накопичення вологи в ґрунті залежить головним чином від осінньо – зимових опадів, кількість яких за період вересень – лютий досягає 40%.

Вплив регуляторів росту на ріст та розвиток і урожайність сої 

У кожній країні світу проблема вирощування врожаїв має свої особливості: у країнах Третього світу населенню хронічно не вистачає білка, у розвинутих країнах продукти харчування містять нітрати, пестициди й інші шкідливі для організму людини речовини, і слід вживати заходи, щоб цьому запобігти. В Україні актуальні обидва аспекти, особливо останній, якщо брати до уваги, що для значної частини населення, постраждалої від радіації, потрібні чисті продукти. Агрохімічні засоби, залишки яких можна знайти у вітчизняних продуктах, посилюють шкідливу дію радіонуклідів.

Безпечною (без нітратів і пестицидів) і більш дешевою є сільськогосподарська продукція, одержана з використанням біологічних добрив і біопестицидів. Продукція, вирощена із застосуванням вітчизняних регуляторів росту, містить у два-три рази менше радіонуклідів і важких металів. Переваги застосування регуляторів росту рослин полягають у тому, що відчутно зменшується мутагенна дія гербіцидів та інших антропогенних чинників. Досліди із спільним застосуванням регуляторів росту та протруйників довели, що завдяки застосуванню регуляторів росту рослин фітотоксична дія на проростки нівелюється. Завдяки регуляторним механізмам підсилюється розвиток листкової поверхні, активізуються основні процеси життєдіяльності рослин: мембранні процеси, поділ клітин, ферментні системи, фотосинтез, процеси дихання та живлення, створюється розгалужена коренева система з набагато більшою поглинальною здатністю. Регулятори росту рослин сприяють підвищенню біологічної господарської ефективності рослинництва, зниженню вмісту у кінцевій продукції, нітратів, іонів важких металів, радіонуклідів. Завдяки регуляторам росту рослин інтенсифікується розвиток азотфіксуючих і фосфат мобілізуючих бактерій. Регулятори відрізняються значною антистресовою дією, що доведено численними дослідами, в яких брали участь науковці Національного аграрного університету. Частка витрат на застосування регуляторів росту рослин становить у загальних витратах на вирощування продукції 0,39% при обприскуванні посівів і 0,10% при обробці насіння. Тобто це мінімальні норми витрат за максимального ефекту.

За останні 10-15 років на основі найновітніших наукових досягнень з хімії та біології було створено принципово нові, високоефективні регулятори росту рослин, здатні істотно підвищувати врожаї сільськогосподарських культур. Результати широкої наукової перевірки показали,  що впровадження сучасних регуляторів росту може сприяти значній інтенсифікації сільськогосподарського виробництва. З огляду на це Всесвітня організація ЮНЕСКО рекомендувала розширити використання цих препаратів для збільшення світових запасів продовольства.

Дослідження, проведені в Інституті біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України, показали, що обробку насіння сої регуляторами росту доцільно поєднувати з обробкою бактеріальними препаратами, що сприяє активізації утворення ризобії, розвитку фосфат мобілізуючих  бактерій,

різних азототрофів. Визначено оптимальну дозу регулятора росту біосилу: 20-25мл на 1 т насіннєвого матеріалу сої, радостиму – 250мл. Обприскування посівів сої у фазі бутонізації регуляторами росту також є високоефективним. Оптимальні дози обприскування біоланом і біосилом становлять 10 мл/га, при підвищених агрофонах – 15 мл/га. Обприскування посівів регуляторами росту можна поєднувати із внесенням пестицидів у бакових сумішах, а також рідких добрив, мікроелементів.

Поряд із підвищенням урожайності на 13-18%, регулятори росту сприяють збільшенню вмісту білка та жиру в зерні сої. Установлено позитивний вплив регуляторів росту на симбіотичну азотфіксацію у системі  бульбочкові бактерії – бобові культури. Регулятори росту біолан і боіосил сприяють утворенню ризобійних бульбочок та ефективному функціонуванню симбіотичного апарату сої з підвищенням азот фіксуючої активності в 1,5 рази, що збільшує врожайність і збір протеїну. Зменшується мутагенез, як спонтанний, так і викликаний пестицидами. Під впливом біостимуляторів на 15-20% збільшується кількість бобів на рослині та висота їх прикріплення.

В агротехнічному комплексі заходів з підвищення продуктивності сої велике значення має передпосівна обробка насіння біологічно активними речовинами. Для цього використовують гетероауксин, гіберелін, вітаміни групи В (В1, В2, В6), вітамін С, біотин, нікотинову кислоту й інші органічні кислоти, амінокислоти, витяжки із проростаючого насіння, бруньок тощо.

Завдяки високій біологічній активності регуляторів росту на 20-25% зменшуються норми витрат протруйників у сумішах без погіршення їх захисного ефекту. Залежно від типу протруйника у суміші та стану посівного матеріалу регулятори на 2-7% підвищують польову схожість насіння, що дає змогу заощадити від 5 до 18 кг насіння на кожному гектарі зернових культур. Життєдайна сила регуляторів росту захищає сходи від весняних заморозків.

Дія фізіологічно активних речовин забезпечує стимуляцію ростових процесів, що сприяє інтенсифікації загального метаболізму рослин із ранніх етапів органогенезу, підвищує енергію проростання насіння, молоді рослини швидше нарощують коріння та листя, набагато продуктивніше використовуючи весняний запас вологи. Це можна пояснити тим, що біологічно активні речовини створюють навколо проростаючого насіння певне мікробіологічне та біохімічне середовище, стимулюють і регулюють ріст, підвищують стійкість проростків до хвороб і до несприятливих екологічних умов, підвищують активність корисної мікрофлори у грунті . Тому спеціалісти радять, і насамперед господарствам, розташованим у посушливих зонах, надати обов’язковий статус допосівній обробці насіння регуляторами росту.

Останнім часом створені регулятори росту рослин нового покоління, які за ефективністю й іншими показниками принципово відрізняються від регуляторів, які пропонувалися у минулі роки. Заслуговують на увагу препарати створені в Інституті біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України, зокрема триман-1.

Регулятори росту застосовують не тільки під час обробки насіння – ними обприскують посіви у фази розвитку рослин, критичні за умовами вирощування й елементами живлення. Для сої це фази бутонізації та цвітіння. Обприскування вегетуючих рослин у відповідні фази росту сприяє підвищенні трогеназної активності у кореневій зоні та продуктивності рослин. Отже, можна зробити висновок, що біологічно активні речовини, якими є регулятори росту рослин, здатні безпосередньо або опосередковано впливати на інтенсивність обміну речовин на різних етапах органогенезу сільськогосподарських рослин і сої зокрема; з їх застосуванням можна цілеспрямовано впливати на формування продуктивності агроценозів. Доцільно використовувати регулятори у баковій суміші із засобами захисту,  якщо строки їх застосування збігаються: заощаджується пальне та зменшуються витрати праці, знімається фітотоксичний ефект, норми витрат фунгіцидів у суміші можна зменшити на 20-30%.  Якщо до гербіцидів долучати регулятори росту на 20-70% зменшується маса бур’янів.

Біоорганічне землеробство являє собою особливу систему відносин з природою. Головним тут є зниження затрат енергії, відновити яку неможливо й енергії,  яка обумовлює забруднення довкілля. На основі сучасних інтенсивних технологій  вирощування сільськогосподарських культур досягти цього неможливо. Суперечність полягає в необхідності зберегти високий потенціал родючості на фоні зменшення впливу та навіть виключення багатьох найважливіших елементів цих технологій. Можливості ж природи безмежні, слід лише навчитися правильно використовувати їх.

Як інтенсивний елемент біоорганічного землеробства й альтернативу традиційному землеробству можна розглядати застосування екстракту з біогумусу – гумісолу. Натуральний продукт гумісол знайшов застосування  як  високоефективний регулятор росту та розвитку рослин. Це складний комплекс високоактивних речовин, комплементарних потребам рослин, вироблений за мільйони років спільної еволюції рослин і грунтових черв’яків. Він справляє значний вплив на підвищення врожаїв і на їх якість. Гумісол підвищує схожість насіння, посилює коренеутворення, підвищує імунітет рослин,  скорочує строки дозрівання врожаю на 10-14 днів, зменшує вміст у сільськогосподарській продукції важких металів, нітратів, отрутохімікатів, радіонуклідів, пригнічує ріст патогенної мікрофлори, поліпшує якість грунту, підвищує родючість землі.

Позакоренева обробка гумісолом дає змогу підживлювати рослину потрібними речовинами, а також створює своєрідний бар’єр для збудників захворювань рослин на ранній стадії, забезпечує високі врожаї екологічно безпечної сільськогосподарської продукції (за зменшення витрат на мінеральні добрива та засоби захисту рослин).

«Головною особливістю цього препарату є універсальність його дії, яка базується на комплексному впливі гумінових речовин, фітогормонів, органічних кислот, амінокислот, елементів живлення та багатьох інших речовин. Завдяки обробці насіння гумісолом, а також позакореневим обробкам рослини одержують ті компоненти, в яких відчувають потребу. Це дає можливість ширше використовувати адаптивні можливості рослин, норму їх реакції на негативні фактори середовища і як наслідок підвищувати врожайність та якість продукції. Як складний комплексний натуральний препарат гумісол вміщує сапрофітні мікроорганізми.

Сапрофітні мікроорганізми виконують важливу функцію у забезпеченні  нормальної життєдіяльності рослин, мобілізуючи і органічних речовин грунту елемент живлення у ризосфері кореневої системи рослин. Виділяючи вуглекислий газ ці продукти кислої природи, сапрофітні бактерії забезпечують додаткову мобілізацію карбонатів і фосфатів кальцію, окремих силікатів калію та магнію. Оброблене гумісолом насіння від початку містить угруповання мікроорганізмів, яке починає працювати на проростаючи рослину. Поглиіаючи легкодоступні органічні речовини ґрунту, вони зменшують можливість розвитку патогенної мікрофлори, яка здебільшого їх антагоністом. У межах кореневої системи утворюється особлива зона захисту. Хоч рослини самі синтезують вітаміни, вони добре реагують і на вітаміни екзогенного походження. Сапрофіти здатні синтезувати необхідні рослинам вітаміни – тіамін, В12, піридоксин, рибофлавін, пантотенову кислоту й ін.., а також гібереліни й ауксини.

Гумісол як продукт життєдіяльності черв’яків і мікроорганізмів має певне співвідношення вільних амінокислот, що вказує на їх мікробіологічне походження. Відзначається підвищений вміст амінокислот, до синтезу яких тяжіють мікроорганізми. Аспарагінової кислоти міститься у 2,7 рази більше, ніж інших амінокислот, тирозину – у три рази більше, ніж середній вміст амінокислот, глютамінової кислоти – на 47,7%, валіну – на 81,9%, фенілаланіну – на 37,3% більше, ніж інших амінокислот. Середній вміст окремих амінокислот у гумісолі коливається в межах 44 – 61х 105 г/л. Ураховуючи, що мікроорганізми також є продуцентами антибіотиків, а черв’яки за час своєї еволюції також виробили засоби захисту від патогенних мікроорганізмів ґрунту, при цьому можна говорити про потенційну захисну функцію препарату.

Дослідженнями встановлено, що під впливом стимуляторів росту на два-три дні раніше, ніж на контролі, з’являються сходи. Краще функціонує ризобіальний азот фіксуючий комплекс сої. Досить висока стимулююча дія препаратів виявилася у різні за погодними умовами роки. Максимальний прояв симбіотичної азотфіксації спостерігався у період кінця цвітіння – початку наливання зерна.

При незаперечній доцільності застосування бактеріальні препарати мають недолік – нестабільність ефективності. Достовірний господарський ефект вони забезпечують у 60-70% випадків їх застосування. Між тим обробка насіння регуляторами росту рослин може покращувати азот фіксуючу активність бобово-ризобіального комплексу. Доведено участь в інокуляційному  процесі представників таких класів фітогормонів, як ауксин і цитокінін. Екзогенне надходження фітогормонів та їх синтетичних аналогів сприяє формуванню більш повноцінного бобово – ризобіального комплексу.

Отже, за допомогою природних регуляторів росту, екологічно чистим шляхом можна збільшити врожайність насіння сої та покращити його якість.

 

3.НАУКОВО – ДОСЛІДНА РОБОТА

3.1 Завдання досліду

         Соя, яка містить у середньому 33-52 % білка, 14-25 % напіввисихаючої олії, має велике значення при вирішенні зростаючої потреби в рослинних білках і олії для харчування ] населення, кормовиробництва, фармакологічної промисловості та інших галузей вітчизняної промисловості. Сучасні сорти, які внесені в реєстр, мають високий потенціал урожайності на рівне 30,0-35,0 ц/га , і з вмістом не менше 40-42 % ) білка і біля 18-22 % олії в насінні. Однак в умовах виробництва врожайність сої не перевищує рівня 18,0-20,0 ц/га.

Одним з резервів підвищення врожайності і поліпшення якості насіння сої до рівня потенційно можливого є використання біологічно активних речовин. Саме для вивчення цього питання на дослідному полі ХНАУ ім.. В.В. Докучаєва був закладений дослід з вивчення впливу сучасних регуляторів росту на врожайність і якість насіння сої при обробці насіння перед сівбою.

Дослід закладали по попереднику ярі зернові, висівали сорт сої Романтика, використовували слідуючи сумішки біопрепаратів: ризогумін (200 г/га) + гумісол (4л/т), ризогумін + агростимулін (10мл/т), ризогумін + емістим С (10 мл/т).

 

3.2 Досліджувальний сорт сої

         Романтика сорт сої зернового напрямку інтенсивного типу, високопродуктивний, дуже посухостійкий, стійкий до полягання, комплексно стійкий до хвороб та шкідників.

Внесений до Реєстру сортів рослин України з 1998 року.

–         різновидність ukrainika

–         ранньостиглий (вегетаційний період 90-100 днів)

–         висота рослин 70 – 80см

–         насіння ясно-жовте. Рубчик темно-коричневий з вічком

–         маса 1000 насінин 170-190г

–         має підвищену посухостійкість

–         потенційна урожайність 30-35 ц/га

–         вміст білка в зерні 39 – 40%

–         вміст жиру в зерні 21-22 %

Висока адаптивність до умов : вирощування надає сорту переваги  при вирощуванні на зерно у всіх зонах України.

Добре пристосування до механізованого збирання, можна використовувати як попередник під озиму пшеницю.

Сорт рекомендується для виробництва товарного зерна в Степу, Лісостепу і Поліссі України.

 

3.3 Характеристика досліджуваних біопрепаратів

Ризоторфін (ризогумін), препарат складається з спеціально підготовленого торфу з розмноженими в ньому бактеріальними клітинами. Крім бактеріальних культур, препарат містить фізіологічно активні речовини біологічного походження, мікроелементів в хелатованій формі та мікроелементи. В залежності від виду сільськогосподарської культури до складу біопрепарату входять симбіотичні бактерії. Препарат безпечний для людини та навколишнього середовища.

Біопрепарат має багатофункціональний вплив на розвиток і формування рослин. Він забезпечує збільшення польової схожості і енергії проростання насіння, сприяє формуванню більш розвиненої кореневої системи і активного рослинно-бактеріального симбіозу, інтенсифікує процес фотосинтезу у рослин. Фізіологічно активні речовини препарату сприяють збільшенню кількості стебел і активізують формування генеративних органів, що суттєво впливає на насіннєву продуктивність культур, бактеризація забезпечує прискорене формування вторинної кореневої системи, що значно покращує водний режим рослин в умовах засухи. Препарат збільшує стійкість рослин до захворювань як за рахунок покращення загального імунного стану, так і внаслідок вмісту речовин фунгістатичної та фунгіцидної дії. Активний розвиток кореневої системи, зростання абсорбуючої здатності коріння і продуктивності фотосинтезу забезпечує збільшення використання мінеральних добрив на 20-35%. Незважаючи на підсилене засвоєння поживних речовин рослинами, 1 зокрема азоту, нітрати не накопичуються в рослинних тканинах, а залучаються до синтезу амінокислот та білку, що значно покращує якість одержуваної продукції.

Гумісол – рідкий концентрат, отриманий із біогумуса. Це органічний, екологічно небезпечний продукт переробки червоних каліфорнійських червів підсилюючого гною, концентрат є натуральним мікродобривом та потужним стимулятором росту 1 розвитку рослин.

Гумісол має  в своєму складі гумати, амінокислоти, вітаміни, природні фітогормони, мікро – та мікроелементи, а також спори корисних бактерій. До складу Гумісолу входять: азот, фосфор, залізо, магній (не менше 10 мг/дм3 кожного), калій, кальцій, органічні сполуки.

Препарат : підвищує схожість насіння, підсилює коренеутворення, ріст і розвиток рослини, підвищує їх імунітет, знижує вміст нітратів і радіонуклідів, пригнічує ріст патогенної мікрофлори, підвищує родючість ґрунтів.

Емістим С– унікальний препарат природного походження з широким спектром дії. Широко застосовується як ефективний агрозахід в технологіях вирощування польових культур.

Прозорий  безбарвний водно-спиртовий розчин, містить збалансований  комплекс фітогормонів ауксінової, цитокінінової природи, амінокислот, вуглеводів, жирних кислот, мікроелементів. Виготовляється з продуктів метаболізму грибів – епіфітів, вилучених з кореневої системи цілющих рослин.

Агростимулін – комплекс регуляторів росту рослин природного походження з синтетичними аналогами фітогормонів. Прозорий безбарвний водно-спиртовий розчин.

Ці регулятори росту підвищують врожайність озимої пшениці на 4 – 7 ц/га, ячменю на 4 – 6 ц/га, ріпаку на 2 – 3,2 ц/га, соняшника на 2,5 – 4 ц/га, сої, гороху на 1,5 – 3,5 ц/га, багаторічних бобових трав на 0,3 – 0,5 ц/га.

Зменшує полягання злакових культур, підвищує вміст білку і клейковини в зерні пшениці, олії в насінні соняшника і ріпаку, протеїну і жирів в бобах сої.

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в LiveJournal

Pages: 1 2

Оставить комментарий

Ваш email не будет опубликован.

CAPTCHA image
*

Вы можете использовать это HTMLтеги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>